flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру

Історичний нарис

 В Україні під час кожного історичного періоду по-різному вирішувались питання формування суддівського корпусу і назви органів, що вирішували господарські ( комерційні) спори. Безумовно, історія  створення і реформування судової влади, а саме господарських судів, на Слобожанщині треба розглядати у тісному взаємозв’язку з загальнодержавним історичним процесом, тими завданнями судових органів, які поставали перед судами на кожному конкретному етапі розвитку у конкретних соціально – економічних і політичних умовах.

14 травня 1832 року Іменним Указом Государя імператора Миколаєм Першим було покладено створення комерційних судів у Російської імперії. З 1901 року в Росії и на Лівобережної Україні працювали арбітражні комісії – або біржеві суди, які по характеру вже нагадували сучасні судові органі.
За часів Центральної Ради (1917 рік) та Гетьманату (1918 рік) були схвалені відповідні закони щодо формування суддівського корпусу і порядку його роботи, але за дуже короткий строк політичного існування ця робота не знайшла свого подовження.
           Наступний етап розвитку господарського судочинства на Слобожанщині було закладено у листопаді 1922 року, коли постановою Ради Народних Комісарів України було затверджено Положення, згідно з яким у столиці та в кожній губернії створювалися арбітражні комісії для вирішення майнових спорів між державними установами та підприємствами.
Для довідки. 19 грудня 1919 року була проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка. З 1919 по 1934 роки Харків був столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки на противагу Києва, який був столицею УНР.  У 1934 році столиця була перенесена у Київ, однак, в Харкові продовжували залишатися деякі міністерства (наркомати)
В комісії були введені «господарники», тобто представники різних господарських органів держави. Створену у 1922 році арбітражну комісію у Харкові очолив А.Берлін, який звільнив цю посаду в лютому 1923 року. З лютого до серпня 1923 року керівником комісії був С.Н.Фезижилінський, якого змінив В.Я.Конотоп, який працював на своїй посаді до 1934 року.
 За умов індустріалізації та колективізації, для вирішення господарських спорів 3 травня 1931 року Постановою ЦВК і РНК СРСР було затверджено «Положення про державні арбітражі». ЦВК і Раднарком УРСР 5 червня 1931 року прийняли постанову «Про державний арбітраж УРСР». На підставі цього положення був утворений Державний арбітраж при Раді Народних Комісарів та міжрайонні органи Державного арбітражу в містах Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську та Донецьку. У 1934 році до компетенції Державного арбітражу були віднесені спори, що виникають при укладанні договорів.
З 1934 року головою Державного арбітражу у місті Харкові був Я.П. Ряппо, який працював на цій посаді до 1941 року. У 1943 році, після звільнення Харкова від фашистських загарбників, роботу Держарбітражу поновив головний арбітр Степан Афанасійович Саєнко, який очолював Харківський держарбітраж до 1963 року.
У роки післявоєнної відбудови господарська діяльність в країні пожвавлюється. У зв’язку з цим змінюється роль Держарбітражу. Із цією метою Постановою Ради Міністрів СРСР від 23 липня 1959 року «Про поліпшення роботи Державного арбітражу» розширена компетенція органів Держарбітражу як в центрі, так і на місцях. З 1963 року головою Харківського держарбітражу стає Іван Михайлович Москаленко. 31 грудня 1965 року на підставі постанови Ради Міністрів УРСР Харківський міжобласний державний арбітраж було перетворено на Обласний державний арбітраж при виконкомі обласної Ради депутатів трудящих. Кількість працівників у штаті організації тоді становила 14 чоловік, серед яких – 5 арбітрів.
У 1965 році у Харківському Держарбітражі було створено інститут арбітрів на громадських засадах, які вирішували приблизно 25% господарських спорів.    У 1966 році харківським обласним держарбітражем було розглянуто понад 6800 справ.
Після прийняття Конституції СРСР 1977 року арбітраж був визнаний конституційним органом. Його організація та порядок були визначені у Законі 1979 року «Про державний арбітраж СРСР». Відповідний Закон був прийнятий і в Україні. Однак державний арбітраж не визнавався судовою установою  згідно свого підпорядкування (спочатку уряду і виконавчим органам на місцях, а потім Верховної раді та її Президії).
Ситуація почала змінюватися у другій половині 80-х років. Виникла потреба у створенні незалежної судової системи, спеціально пристосованої для розгляду господарських спорів. Ініціатором виведення системи Держарбітражу з підпорядкування виконавчій владі і створення єдиної самостійної системи арбітражних судів України став Дмитро Микитович Притика, який з травня 1972 року був державним арбітром Держарбітражу при Раді Міністрів УРСР, з грудня 1989 року Головним державним арбітром Держарбітражу УРСР, а з лютого 1991 року призначений головою Вищого арбітражного суду України.
В Україні прерогативи арбітражного суду саме як ланки судової влади, що здійснює правосуддя в господарських відносинах, визначив Закон «Про арбітражний суд», прийнятий Верховною Радою України від 4 червня 1991 року.
З 1988 року державним арбітром, а потім головою арбітражного суду Харківської області був Микола Ілліч Тітов, який у 2001 році після реорганізації арбітражного суду очолив Харківський апеляційний господарський суд. Тітов М. І. брав активну участь у розробці проекту Закону Української РСР «Про арбітражний суд». Під його керівництвом Арбітражний суд Харківської області став одним із кращих в Україні за якістю роботи.
У 1991-1992 роках в арбітражному суді Харківської області вперше в Україні було розроблено і запроваджено сучасну модель організаційної діяльності з діловодства - створено структурні підрозділи – загальний відділ, організаційний, статистичний та інші. Саме таку структуру суду було згодом закріплено в Положенні про структурні підрозділи суду та посадові обов’язки, затвердженому рішенням Пленуму Вищого арбітражного суду України. Також вперше в України в Арбітражному суді Харківської області було запроваджено спеціалізацію суддів. На початку це було здійснено шляхом відокремлення спеціалізованих відділів з розгляду справ про банкрутство та про стягнення податків, зборів, обов’язкових платежів. З ім’ям М.І. Тітова пов'язаний також перехід до суцільної комп’ютеризації арбітражного суду Харківської області, що дозволило вийти на якісно новий, сучасний рівень ведення діловодства та роботи суду у цілому. За рішенням Пленуму Вищого арбітражного суду України в 1994 та 1998 роках досвід діяльності арбітражного суду Харківської області з організації роботи та забезпеченню якості вирішення господарських спорів було рекомендовано у всіх арбітражних судах нашої держави.
 
Для довідки. 4 червня 1991 року Верховною Радою УРСР був ухвалений Закон № 1142-XII «Про арбітражний суд» (а 6 листопада 1991 року  ухвалений  Арбітражний процесуальний кодекс України, який набрав чинності с 1 березня1992 року).
 
4 червня - 
день створення господарських  (арбітражних) судів України