ДО УВАГИ: - відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія", 61058 м. Харків, пр.-т. Незалежності, буд.17 оф.23

20 червня 2025, 17:03

ДО УВАГИ: - відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія", 61058 м. Харків, пр.-т. Незалежності, буд.17 оф.23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2025 р.

м. Харків

Справа № 922/1165/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент", 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія", 61058 м. Харків, пр.-т. Незалежності, буд.17 оф.23

про

стягнення 201 475,51 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" про стягнення суми заборгованості у розмірі 170 047,53 грн., пені (подвійна облікова ставка НБУ) у сумі 11 192,06 грн., штрафу у розмірі 17 004,74 грн.

Також, до стягнення заявлені витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент" (вх. № 1165/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент" на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.04.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. №9285/25) про усунення недоліків, у якій останній, зокрема зазначає, що у прохальній частині позовної заяви була вказана сума заборгованості 170 047,53 грн., сума пені 11 192,06 грн., сума штрафу 17 004,74 грн., витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028,00 грн. та помилково не була зазначена сума врахування індексу інфляції у розмірі 3 231,18 грн. Однак вказана сума була врахована при обчислені суми судового збору. Таким чином ціна позову була зазначена вірно і становить 201 475,51 грн. У зв'язку із чим, позивач викладає прохальну частину позовної заяви із урахування вищенаведеного, та просить суд:

Прийняти дану позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі.
Стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 170 047,53 грн., суму нарахованої пені (подвійна облікова ставка НБУ) у розмірі 11 192,06 грн., штраф у розмірі 17 004,74 грн., суму врахування індексу інфляції у розмірі 3 231,18 грн. та витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Також, позивач просить суд, надати додатковий час для підготовки обґрунтованого розрахунку суми боргу у табличній формі (із зазначенням сум, дат, часткових оплат (за наявності), та періодів прострочення).

Ухвалою суду від 21.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1165/25. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу додатковий строк по 25 квітня 2025 року щодо надання до суду обґрунтованого розрахунку суми боргу у табличній формі (із зазначенням сум, дат, часткових оплат (за наявності), та періодів прострочення). Встановлено відповідачу 15 (п’ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Крім того, судом було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів” Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua

Як вбачається із матеріалів справи, оскільки відповідачем не виконано вимог щодо обов’язкової реєстрації у відповідності до вимог законодавства електронного кабінету у ЄСІТС, ухвалу суду від 21.04.2025 року про відкриття провадження у справі, було направлено судом на юридичну адресу відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" (61058 м. Харків, пр.-т. Незалежності, буд.17 оф.23) яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка відповідала відомостям, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, ухвалу суду від 21.04.2025 року про відкриття провадження у справі № 922/1165/25 було повернуто поштовим відділенням “Укрпошти” на адресу суду 29.04.2025 року (штрих код поштового відправлення 0610248340439).

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов’язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов’язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб’єктивною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов’язкової реєстрації у ЄСІТС.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 20.06.2025 року відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 28.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент" (позивач, наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріалія" (відповідач, наймач) було укладено договір № 4/2/22.

Пунктом 1.1. договору, сторони визначили, що наймодавець надає, а наймач приймає у платне строкове користування приміщення загальною площею 70,4 квадратних метрів (офіс № 240), яке розташоване яке розміщене на 2 поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.01.2025 року. У випадку дострокового припинення користування приміщенням, цей договір припиняє свою дію з дати яка зазначена в додатковій угоді про розірвання цього договору чи у повідомленні про розірвання цього договору (пункт 11.6. договору).

Наймодавець зобов’язаний надати приміщення наймачу не пізніше 01.03.2022 року (є датою приймання). Факт отримання акту приймання – передачі приміщення, сторони підтверджують, що наймодавець фактично передав, а наймач прийняв приміщення на умовах цього договору, при цьому наймач ретельно та належним чином оглянув приміщення, перевірив його стан, комплектність, інші характеристики та підтверджує, що приміщення повністю відповідає умовам цього договору, потребам наймача, іншим необхідним вимогам (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1.1 договору сторони погодили, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, як це передбачено у розділі 2 цього договору, і діє до 31.01.2025 року (є датою закінчення), у разі якщо термін користування приміщенням не буде припинено у відповідності до розділу 9 договору.

Пунктом 6.1. договору, сторони погодили, що за цим договором наймач зобов’язується щомісячно сплачувати наймодавцю орендну плату, перерахувати гарантійний платіж, здійснювати відшкодування витрат за комунальні послуги, сплачувати експлуатаційні витрати, оплачувати користування паркінгом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. сторони погодили оренду плату, а саме:

за 1 (один) календарний місяць у період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 3 520,00 грн. у тому числі 20 % ПДВ;

за 1 (один) календарний місяць у період з 01.09.2022 року по 31.10.2022 року наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 8 800,00 грн. у тому числі 20 % ПДВ;

за 1 (один) календарний місяць у період з 01.11.2022 року по 30.04.2023 року наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 3 520,00 грн. у тому числі 20 % ПДВ;

за 1 (один) календарний місяць у період з 01.05.2023 року по 30.06.2024 року наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 14 080,00 грн. у тому числі 20 % ПДВ;

за 1 (один) календарний місяць у період з 01.07.2024 року наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 7 040,00 грн. у тому числі 20 % ПДВ.

Усі розрахунки проводяться в українській гривні. Сплата орендної плати здійснюється у строки, визначені даним договором.

Пунктом 6.3. договору, сторони погодили, що орендна плата сплачується наступним чином:

6.3.1. Орендна плата за перший неповний місяць оренди сплачується пропорційно фактичним календарним дням використання приміщення у поточному місяці протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі приміщення в орендне користування.

6.3.2 Починаючи з першого повного календарного місяця оренди, наймач зобов`язується сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця оренди. У разі відсутності у наймача рахунку на оплату орендної плати з будь-яких причин наймач зобов`язаний сплатити орендну плату у зазначений у цьому пункті термін на підставі даного договору.

Пунктом 6.4. договору сторони визначили, що в орендну плату не входять та оплачуються окремо:

- витрати на комунальні послуги, розмір яких зазначається у рахунку, наданому наймодавцем;

- вартість послуг телефонного зв’язку, послуг Інтернету та інших послуг, які надаються постачальниками таких послуг на підставі окремо укладених наймачем договорів;

- експлуатаційні витрати, розмір яких зазначається в рахунку, наданому наймодавцем;

- плата за користування паркінгом, розмір якої зазначається у рахунку, наданому наймодавцем;

- вартість послуг із прибирання приміщення оплачується на підставі окремо укладених наймачем договорів.

Наймач зобов’язаний перерахувати на користь наймодавця гарантійний платіж, що становить суму, яка дорівнює орендній платі за один місяць користування приміщенням, у якості попередньої оплати можливих збитків і додаткових витрат наймодавця і яка залишається у наймодавця до дати закінчення договору (підпункт 6.8.1. пункту 6.8. договору).

Наймач відшкодовує наймодавцю витрати на комунальні послуги, якими він користується, а саме витрати за спожиту наймачем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Оплата зазначених у даному пункті витрат, проводиться наймачем не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунків від наймача (підпункт 6.9.1. пункту 6.9. договору).

Наймач відшкодовує наймодавцю експлуатаційні витрати, а саме: освітлення майданчику, функціонування пунктів зовнішньої охорони будинку та території, обслуговування усіх інженерних систем будинку протягом всього терміну користування приміщенням; обслуговування (мийка) фасадів; знешкодження побутових відходів, послуги сантехніка, електрика, теплотехніка, столяра, прибиральника, освітлення території, пройомів, сходів, й інші адміністративні витрати, прибирання майданчику (крім приміщення). Сторони дійшли згоди, що вартість експлуатаційних витрат за один календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 1 056,00 грн. включаючи ПДВ. Оплата зазначений у даному пункті витрат проводиться наймачем не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунків від наймодавця (підпункт 6.10.1. пункту 6.10. договору).

Також, між сторонами 01.03.2022 року було підписано акт приймання – передачі приміщення до договору № 4/2/22 від 28.02.2022 року відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв приміщення загальною площею 70,4 кв.м. (офіс 240), які розміщені на 2 поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37. Приміщення оглянуті наймодавцем, наймодавець не має жодних претензій до стану переданих (повернутих) приміщень.

За твердженнями позивача, впродовж строку дії договору, відповідачем орендні та інші платежі за договором здійснювалися з порушенням встановлених у договорі термінів.

Станом на 31.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 170 047,53 грн. Вказана сума являє собою заборгованість станом на 31.12.2024 року у розмірі 154 662,47 грн., що підтверджується підписаним відповідачем актом звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року, а також заборгованість з оплати компенсації експлуатаційних та комунальних витрат за січень 2025 року у розмірі 15 385,06 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000105 від 31.01.2025 року. Вказаний Акт разом із рахунком на сплату суми у розмірі 15 385,06 грн. був наданий та підписаний відповідачем 31.01.2025 року.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено розрахунку до 04.01.2025 року.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вбачається із умов пункту 1.1. договору, сторони погодили, що наймодавець надає, а наймач приймає у платне строкове користування приміщення загальною площею 70,4 квадратних метрів (офіс № 240), яке розташоване яке розміщене на 2 поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37.

Також, у матеріалах справи наявний підписаний між позивачем та відповідачем 01.03.2022 року акт приймання – передачі приміщення до договору № 4/2/22 від 28.02.2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами пункту 6.3. договору, сторони погодили, що орендна плата сплачується наступним чином:

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. сторони погодили оренду плату, а саме:

Підпунктом 6.10.1. пункту 6.10. договору сторони визначили, що наймач відшкодовує наймодавцю експлуатаційні витрати, а саме: освітлення майданчику, функціонування пунктів зовнішньої охорони будинку та території, обслуговування усіх інженерних систем будинку протягом всього терміну користування приміщенням; обслуговування (мийка) фасадів; знешкодження побутових відходів, послуги сантехніка, електрика, теплотехніка, столяра, прибиральника, освітлення території, пройомів, сходів, й інші адміністративні витрати, прибирання майданчику (крім приміщення). Сторони дійшли згоди, що вартість експлуатаційних витрат за один календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 1 056,00 грн. включаючи ПДВ. Оплата зазначений у даному пункті витрат проводиться наймачем не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунків від наймодавця.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, останнім в порушення умов договору не здійснено сплату орендної плати, у зв’язку із чим, за розрахунком позивача, у відповідача становить заборгованість на 31.01.2025 року у загальному розмірі 170 047,53 грн. яка складається із:

- суми заборгованості станом на 31.12.2024 року у розмірі 154 662,47 грн., що підтверджується підписаним відповідачем актом звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року;

- суми заборгованості з оплати компенсації експлуатаційних та комунальних витрат за січень 2025 року у розмірі 15 385,06 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000105 від 31.01.2025 року, який підписаний відповідачем.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення суми боргу у загальному розмірі 170 047,53 грн. з яких сума заборгованості станом на 31.12.2024 року у розмірі 154 662,47 грн., суми заборгованості по оплаті компенсації експлуатаційних та комунальних витрат за січень 2025 року у розмірі 15 385,06 грн. та встановлено наступне.

Як вбачається із підписаного між сторонами акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року, останнім складено за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, та відповідно до якого, позивачем було нараховано суму орендної плати у загальному розмірі 259 261,46 грн., а відповідачем було сплачено суму у загальному розмірі 104 598,99 грн. У зв’язку із чим, заборгованість становить 154 662,47 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до акту ОУ-000015 здачі – приймання робіт (надання послуг) позивачем нараховано суму у загальному розмірі 15 385,06 грн.

Вказаний акт було підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача 31.01.2025 року.

У зв’язку із чим, заборгованість становить 15 385,06 грн.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів сплати заборгованості загальному розмірі 170 047,53 грн. з яких сума заборгованості станом на 31.12.2024 року у розмірі 154 662,47 грн., суми заборгованості по оплаті компенсації експлуатаційних та комунальних витрат за січень 2025 року у розмірі 15 385,06 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав, також відповідач не скориствася своїм правом на подання відчиву на позовну заяву чи спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими а тому підлягають до задоволення у загальному розмірі 170 047,53 грн. з яких сума заборгованості станом на 31.12.2024 року у розмірі 154 662,47 грн., суми заборгованості по оплаті компенсації експлуатаційних та комунальних витрат за січень 2025 року у розмірі 15 385,06 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача суму пені (подвійна облікова ставка НБУ) у розмірі 11 192,06 грн., штраф у розмірі 17 004,74 грн. та суму врахування індексу інфляції у розмірі 3 231,18 грн. (відповідно до наданого розрахунку).

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача пені (подвійна облікова ставка НБУ) у розмірі 11 192,06 грн. та штрафу у розмірі 17 004,74 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається із пункту 8.1. договору, у випадку затримок з боку наймача в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь наймодавця, наймач сплачує пеню у розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більше встановленої чинним законодавством.

Частиною 1 статі 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу суми пені у розмірі 11 192,06 грн., відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог, а саме за період з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року на суму боргу 154 662,47 грн., та з 05.02.2025 року по 27.03.2025 року на суму боргу 15 385,06 грн. та встановлено, що нарахуванням пені за період з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року на суму боргу 154 662,47 грн. здійснено не вірно, оскільки позивачем при виконання такого розрахунку не врахував того, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також того, що нарахування пені має здійснюватися щодо кожного простроченого платежу окремо з урахуванням строку виконання зобов`язання за кожним з таких окремих платежів.

При цьому, суд приймає до уваги, що умовами договору №4/2/22 від 20.02.2022 року не встановлено іншого періоду нарахування пені (6 місяців від дати виникнення прострочення), а умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення встановлює механізм нарахування пені, а не період.

Аналогічна позиція також була викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 910/983/23 при розгляді аналогічних спорів за участю позивача.

Як вбачається із доданого до позовної заяви акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року (залишок несплаченої суми у розмірі 154 662,47 грн.), та що встановлено судом, орендні платежі за спірним договором із урахуванням пункту 6.2.1. договору, позивачем визначені у акті наступним чином, а саме:

- 31.01.2024 року - надання послуг ОУ-0000048 на суму 14 080,00 грн.;

- 29.02.2024 року - надання послуг ОУ-000155 на суму 14 080,00 грн.;

- 31.03.2024 року - надання послуг ОУ-000269 на суму 14 080,00 грн.;

- 30.04.2024 року - надання послуг ОУ-000380 на суму 14 080,00 грн.;

- 31.05.2024 року - надання послуг ОУ-000486 на суму 14 080,00 грн.;

- 30.06.2024 року - надання послуг ОУ-000609 на суму 14 080,00 грн.;

- 31.07.2024 року - надання послуг ОУ-000712 на суму 7 040,00 грн.;

- 31.08.2024 року - надання послуг ОУ-000823 на суму 7 040,00 грн.;

- 30.09.2024 року - надання послуг ОУ-000920 на суму 7 040,00 грн.;

- 31.10.2024 року - надання послуг ОУ-0001025 на суму 7 040,00 грн.;

- 30.11.2024 року - надання послуг ОУ-0001132 на суму 7 040,00 грн.;

- 31.12.2024 року - надання послуг ОУ-0001292 на суму 7 040,00 грн.

Вищевказане також відповідає умова пункту 6.2.1. договору, щодо визнання суми орендної плати.

Також, з вказаного акту звіряння розрахунків від 31.12.2024 року вбачається, що станом на 31.12.2024 року сальдо становить суму у розмірі 57 427,16 грн.

Із урахуванням вищевикладеного, та здійсненої відповідачем оплати, яка визначена сторонами у підписаному акті звіряння розрахунків від 31.12.2024 року у загальному розмірі 104 598,99 грн. та про що також зазначає позивач, судом здійснено власний розрахунок суми пені в онлайн системі Ліга Закон», а саме за несвоєчасне здійснення внесення орендної плати визначеної умовами договору, із урахуванням заявлено позивачем періоду з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року та у межах 6 місячного строку нарахування встановленого статтею 232 Господарського кодексу України із урахуванням оплат відповідача, із урахуванням їх черговості визначеної в акті звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року, та встановлено що правомірне нарахування пені у межах 6 місячного строку нарахування встановленого статтею 232 Господарського кодексу України повинно бути здійснено за зобов’язання з липня 2024 року по грудень 2024 року за кожним платежем окремо, та у межах заявленого позивачем у позовній заяві періоду нарахування, а саме: з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року, та за розрахунком суду становить суму у загальному розмірі 2 108,71 грн.

При цьому, судом також було встановлено, що нарахування пені також здійснювалась позивачем на загальну суму залишку боргу визначену в акті звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року у розмірі 154 662,47 грн., до якої увійшли інші нарахування, які зазначені у акті наступним чином, а саме:

- 31.01.2024 року - надання послуг ОУ-0000100 на суму 12 496,86 грн.;

- 29.02.2024 року - надання послуг ОУ-000215 на суму 9 842,52 грн.;

- 31.03.2024 року - надання послуг ОУ-000326 на суму 7 284,37,00 грн.;

- 30.04.2024 року - надання послуг ОУ-000435 на суму 3 921,74 грн.;

- 31.05.2024 року - надання послуг ОУ-000550 на суму 2 470,73 грн.;

- 30.06.2024 року - надання послуг ОУ-000654 на суму 2 212,96 грн.;

- 31.07.2024 року - надання послуг ОУ-000717 на суму 2 223,41 грн.;

- 31.08.2024 року - надання послуг ОУ-000869 на суму 2 113,34 грн.;

- 30.09.2024 року - надання послуг ОУ-000927 на суму 1989,96 грн.;

- 31.10.2024 року - надання послуг ОУ-0001078 на суму 3 574,07 грн.;

- 30.11.2024 року - надання послуг ОУ-0001188 на суму 9 693,56 грн.;

- 31.12.2024 року - надання послуг ОУ-0001292 на суму 17 290,78 грн.

При цьому, судом було встановлено, що умови укладеного сторонами договору, а саме пункту 6.4. договору сторони визначили, що в орендну плату не входять та оплачуються окремо:

- витрати на комунальні послуги, розмір яких зазначається у рахунку, наданому наймодавцем;

- експлуатаційні витрати, розмір яких зазначається в рахунку, наданому наймодавцем;

- плата за користування паркінгом, розмір якої зазначається у рахунку, наданому наймодавцем;

- вартість послуг із прибирання приміщення оплачується на підставі окремо укладених наймачем договорів.

Підпунктом 6.9.1. пункту 6.9. договору визначено, що наймач відшкодовує наймодавцю витрати на комунальні послуги, якими він користується, а саме витрати за спожиту наймачем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Оплата зазначених у даному пункті витрат, проводиться наймачем не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунків від наймача

Згідно підпункту 6.10.1. пункту 6.10. договору, наймач відшкодовує наймодавцю експлуатаційні витрати, а саме: освітлення майданчику, функціонування пунктів зовнішньої охорони будинку та території, обслуговування усіх інженерних систем будинку протягом всього терміну користування приміщенням; обслуговування (мийка) фасадів; знешкодження побутових відходів, послуги сантехніка, електрика, теплотехніка, столяра, прибиральника, освітлення території, пройомів, сходів, й інші адміністративні витрати, прибирання майданчику (крім приміщення). Сторони дійшли згоди, що вартість експлуатаційних витрат за один календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 1 056,00 грн. включаючи ПДВ. Оплата зазначений у даному пункті витрат проводиться наймачем не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунків від наймодавця.

З аналізу вищевикладеного слідує, що оплата зазначених у даних пунктах витрат, проводиться наймачем не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунків від наймача.

Крім того, судом встановлено, що акт звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року підписаний відповідачем, будь-яких заперечень щодо неотримання зазначених у акті документів надання послуг, а саме: ОУ-0000100 на суму 12 496,86 грн.; 29.02.2024 року - надання послуг ОУ-000215 на суму 9 842,52 грн.; 31.03.2024 року - надання послуг ОУ-000326 на суму 7 284,37,00 грн.; 30.04.2024 року - надання послуг ОУ-000435 на суму 3 921,74 грн.; 31.05.2024 року - надання послуг ОУ-000550 на суму 2 470,73 грн.; 30.06.2024 року - надання послуг ОУ-000654 на суму 2 212,96 грн.; 31.07.2024 року - надання послуг ОУ-000717 на суму 2 223,41,00 грн.; 31.08.2024 року - надання послуг ОУ-000869 на суму 2 113,34 грн.; 30.09.2024 року - надання послуг ОУ-000927 на суму 1989,96 грн.; 31.10.2024 року - надання послуг ОУ-0001078 на суму 3 574,07 грн.; 30.11.2024 року - надання послуг ОУ-0001188 на суму 9 693,56 грн.; 31.12.2024 року - надання послуг ОУ-0001292 на суму 17 290,78 грн. чи пристосування суми наданих послуг, відповідачем відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України до суду надано не було.

Із урахуванням вищевикладеного, та здійсненої відповідачем оплати, яка визначена сторонами у підписаному акті звіряння розрахунків від 31.12.2024 року у загальному розмірі 104 598,99 грн. та про що також зазначає позивач, судом здійснено власний розрахунок суми пені в онлайн системі Ліга Закон», а саме за несвоєчасне здійснення внесення орендної плати визначеної умовами договору, із урахуванням заявлено позивачем періоду з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року та у межах 6 місячного строку нарахування встановленого статтею 232 Господарського кодексу України із урахуванням оплат відповідача, із урахуванням їх черговості визначеної в акті звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2024 року, із урахуванням умов договору в частині строків оплати (підпункт 6.9.1. пункту 6.9., підпункт 6.10.1. пункту 6.10. договору) та встановлено, що правомірне нарахування пені у межах 6 місячного строку нарахування встановленого статтею 232 Господарського кодексу України повинно бути здійснено за зобов’язання з червня 2024 року по грудень 2024 року за кожним платежем окремо, та у межах заявленого позивачем у позовній заяві періоду нарахування, а саме: з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року, та за розрахунком суду становить суму у загальному розмірі 2 354,19 грн.

Також, судом було здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу суми пені відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог, а саме за період з 05.02.2025 року по 27.03.2025 року на суму боргу 15 385,06 грн., які нараховані позивачем за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000105 від 31.01.2025 року в онлайн системі Ліга Закон» та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно та вони підлягаю до задоволення у сумі 641,11 грн.

Відповідно до частини 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Враховуючи вищевикладене, за висновком суду обґрунтованою є сума пені у загальному розмірі 5 104,01 грн. (2 108,71 грн. + 2 354,19 грн. + 641,11 грн.).

В частині стягнення пені у сумі 6 088,05 грн. – відмовити як, необґрунтовано заявленої.

Щодо заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми штрафу у розмірі 17 004,74 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.1.1. договору визначено, що крім зазначеного у пункту 8.1. цього договору, до наймача застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов’язань:

- якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, та наймач зобов’язаний сплатити наймодавцю штраф у розмірі 10 % від простроченої суми грошового зобов’язання.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу суми штрафу у розмірі 17 004,74 грн., відповідно до пункту 8.1.1. договору та наданого до суду розрахунку позовних вимог, та встановлено, що такі нарахування не перевищують суми здійсненої за розрахунком суду, а тому підлягають до задоволення.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача суми індексу інфляції у розмірі 3 231,18 грн. (відповідно до наданого розрахунку) за період, а саме:

з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року на суму боргу 154 662,47 грн. позивачем було нараховано інфляційні на січень 2025 року та лютий 2025 року;

- з 05.02.2025 року по 27.03.2025 року на суму боргу 15 385,06 грн. позивачем було нараховано інфляційні за лютий 2025 року, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому, розмір боргу із урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, при застосуванні індексації господарським судом також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період

з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня,

а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу суми інфляційних втрат у розмірі 3 231,18 грн. (відповідно до наданого розрахунку) за вищевказаний період в онлайн системі “Ліга Закон" та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 170 047,53 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 3 231,18 грн., штрафу у сумі 17 004,74грн., та пеню у сумі 5 104,01 грн. (2 108,71 грн. + 2 354,19 грн. + 641,11 грн.).

В частині стягнення пені у сумі 6 088,05 грн. – відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 931,50 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, - -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" (61058 м. Харків, пр.-т. Незалежності, буд.17 оф.23, ЄДРПОУ 32437196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37, ЄДРПОУ 35806634) суму заборгованості у розмірі 170 047,53 грн., штраф у розмірі 17 004,74 грн., суму врахування індексу інфляції у розмірі 3 231,18 грн., пеню у сумі 5 104,01 грн. та судовий збір у розмірі 2 931,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 6 088,05 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Престон Девелопмент" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37, ЄДРПОУ 35806634);

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" (61058 м. Харків, пр.-т. Незалежності, буд.17 оф.23, ЄДРПОУ 32437196).

Повне рішення складено "20" червня 2025 р.

Суддя

О.О. Ємельянова