До уваги відповідача: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12», 61001, м. Харків, вул.Державінська, буд. 38 , відповідача 2 фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича

23 квітня 2026, 09:25

До уваги відповідача: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12», 61001, м. Харків, вул.Державінська, буд. 38 ,

відповідача 2 фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2026 р.

м. Харків

Справа № 922/345/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4

до	відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12», 61001, м. Харків, вул. Державінська, буд. 38 , відповідача 2 фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича

про

стягнення 54 530,69 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка-12» та відповідача 2 фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича про стягнення солідарно заборгованість за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року та договором поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 54 530,69 грн. за період з 05.10.2022 року по 20.11.2025 року.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Крім того, позивач у 1 пункті прохальної частини позовної заяви, просить суд, прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити позовне провадження, визнавши дану справу малозначною та провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що зазначити в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року позовну заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (вх. № 345/26) залишено без руху.

13.02.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. 3 3659/26) про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній, зокрема зазначає, що ціна позову складає 54 530,69 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/345/26. Клопотання позивача викладене у пункті й прохальної частини позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачам 15 (п’ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачам 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Крім того, судом у пункті 9 резолютивної частини ухвали, було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів” Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua

05.03.2026 року від представника відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12» адвоката Поєдинок Я.А., через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5354/26).

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відзив представника відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12» адвоката Поєдинок Я.А. (вх. № 5354/26 від 05.03.2026 року) та додані до нього документи повернуто без розгляду.

24.03.2026 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6964/26) у якому останній, просить суд, поновити строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийняти відзив на позовну заяву до розгляду. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛИСКАВКА-12» та солідарного з ним боржника Короба Михайла Геннадійовича про стягнення заборгованості за Договором про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 та Договором поруки № МБZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 суму нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 54 530,69 грн. за період з 05.10.2022 року по 20.11.2025 року відмовити повністю.

30.03.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 7415/26).

Ухвалою суду від 02.04.2026 року клопотання відповідача 2 викладене у 1 пункті прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 6964/26 від 24.03.2026 року) про поновлення строку задоволено. Поновлено відповідачу 2 строк на подання відзиву (вх. № 6964/26 від 24.03.2026 року) на позовну заяву. Відзив на позовну заяву (вх. № 6964/26 від 24.03.2026 року) відповідача 2 та додані до нього документи долучено до матеріалів справи. Подальший розгляд ведеться із його урахуванням.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача 2, відповідь на відзив позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 11.02.2022 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блискавка-12» (клієнт, відповідач 1) було укладено договір про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168.

Відповідно до пунктів А8, А9, А10 кредитного договору, було встановлено ліміт банківської послуги у розмірі 380 000, 00 грн. Ліміт овердрафту на перший період дії ліміту овердрафту у розмірі 110 000,00 грн. Дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги 25.02.2023 року.

Згідно пунктів А11, А12, А 16 договору стандартний розмір процентної ставки – 15,9%, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість – 35%, розмір комісійної винагороди за управління лімітом овердрафту – 0,5 % від розміру максимальної заборгованості за основною сумою овердрафту, визначеної на кінець дня в періоді нарахування.

Термін «Правила» використовується у цьому договорі в наступному значенні: типові ПРАВИЛА НАДАННЯ АТ «ПУМБ» БАНКІВСЬКОЇ ПОСЛУГИ – ОВЕРДРАФТУ «ЛЕГКИЙ» КОРПОРАТИВНИМ КЛІЄНТАМ МАЛОГО БІЗНЕСУ, що розміщуються на інтернет-сайті Банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/). Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Правилах. Підписаний Клієнтом Договір разом з Правилами, які викладені на сайті Банку, складає укладений між Клієнтом та Банком договір, що підтверджується підписом Клієнта у цьому договорі (пункт 1.1. кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору, банк надає клієнту банківську послугу - овердрафт «Легкий», а клієнт приймає банківську послугу та зобов’язується належним чином виконувати зобов’язання, що встановлені у договорі, Правилах, у тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату банківської послуги.

Згідно пункту 2.1. кредитного договору, права та обов’язки сторін за договором регламентуються цим договором та розділом 7 правил.

Пунктом 3.8. договору, сторони зокрема погодили, що цей договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов’язань або до моменту його припинення/розірвання в порядку, передбаченому Правилами. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до припинення строку дії Ліміту банківської послуги не заявить про свій намір щодо припинення дії договору шляхом направлення повідомлення іншій стороні будь-яким із способів та в порядку, передбачених пунктом 10.3 Правил, строк дії Ліміту банківської послуги вважатиметься продовженим до 25 (двадцять п’ятого) числа місяця, аналогічного зазначеному в пункті А10 Преамбули договору, на кожний наступний рік. Продовження строку дії Ліміту банківської послуги відбувається автоматично, без підписання сторонами будь-яких додаткових угод

За твердженнями позивача, останнім було належним чином виконано свої обов’язки за кредитним договором та правилами, та було надано позичальнику овердрафт в межах встановленого ліміту, у розмірі 380 000, 00 грн.

Також зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за кредитним договором, 11.02.2022 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (позивач, кредитор) та фізичною особою Короб Михайлом Г.еннадійовичем (поручитель, відповідач і) було укладено договір поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1.

Згідно пункту 1.1. договору поруки, сторони погодили, що за цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов’язань у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка-12» (відповідач 1) за основним зобов’язанням, до складу якого входить:

договір про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від «__»_____ 2022 року з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього, з лімітом банківської послуги 380 000,00 грн., стандартний розмір процентної ставки – 15,9 % річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість – 35 % річних, дата закінчення дії ліміту банківської послуги – 25.01.2023 рок (якщо жодна із сторін договору, з якого випливає основне зобов’язання, за 30 календарних днів до припинення строку дії ліміту банківської послуги не заявить про свій намір щодо припинення дії зазначеного договору, строк дії ліміту банківської послуги вважається продовженим до 25 числа місяця аналогічного зазначеному в пункті А10 Преамбули договору, з якого випливає основне зобов’язання, на кожний наступний рік, та продовження строку дії ліміту банківської послуги відбувається автоматично, без підписання будь-яких додаткових угод). У разі порушення боржником основного зобов’язання, такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як зазначає позивач у позовній заяві, останній, з метою захисту прав та інтересів кредитора звертався до Господарського суду з метою стягнення заборгованості за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року, у результаті розгляду судової справи № 908/2233/22 було стягнуто заборгованість за основною сумою кредиту та процентами, нарахованими за користування кредитними коштами. Вказана справа розглядалась Господарським судом Запорізької області та Центральним апеляційним господарським судом, в результаті розгляду: Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 року у справі № 908/2233/22 було змінено, та викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "Позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блискавка-12", Короб Михайла Геннадійовича на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за сумою кредиту в розмірі 109 782,56 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 11 284,02 грн., заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту в розмірі 2743,05 грн. Отже, обставини щодо отримання кредиту, користування кредитними коштами та порушення умов кредитного договору вже були встановлені у Рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 року у справі № 908/2233/22, яке Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року було змінено.

За твердженнями позивача, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 року у справі № 908/2233/22 яке змінене постановою Центрального Апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року було виконане позичальником у повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунків відповідача 1.

Проте, позивач, із посилання на статті 526, 530, 626, 627, 628, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені Кредитним договором та Правилами.

Згідно кредитного договору: пункт А12-А13 Преамбули Кредитного договору визначено, що проценти за користування овердрафтом нараховуються банком за ставкою 15,9% річних. Розмір процентної ставки на прострочену заборгованість становить 35% річних.

Згідно розділу 4 Правил надання АТ «ПУМБ» банківської послуги – овердрафту «Легкий» корпоративним клієнтам малого бізнесу: 4.3.2. Проценти за користування Банківською послугою нараховуються у процентах річних із розрахунку 365 днів на рік на підставі процентної ставки, зазначеної у договорі. Пунктом 4.3.3. визначено, що проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості і за весь час фактичного користування кредитними коштами, наданими в рамках банківської послуги. Період нарахування процентів складає календарне число днів. Якщо інше не передбачено Договором, датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 24 числа місяця (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 24 (двадцять четвертого) числа місяця (з його урахуванням). Закінчення зазначеного у договорі строку надання Банківської послуги – Овердрафту не звільняє Клієнта від обов’язку сплачувати відповідно до умов договору на користь Банку проценти за користування Кредитом за весь час прострочення Клієнтом погашення заборгованості за Кредитом.

Пунктом 4.3.4. визначено, якщо інше не передбачено договором, нараховані проценти повинні сплачуватися Клієнтом щомісячно не пізніше 1 (одного) Банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця за відповідний період. Проценти за кредитним договором є платою за користування кредитними коштами, яка нараховується згідно з умовами договору.

Нараховані проценти відповідно до умов Кредитного договору, за користування кредитними коштами по дату 04.10.2022 року (включно) сплачені позичальником у повному обсязі. Остання дата платежу відбулась 20.11.2025 року.

Проте, проценти нараховані за період з 05.10.2022 року по 20.11.2025 року (включно) сплачені не було, та відповідно складають суму у розмірі 54 530,69 грн.

Вказана сума, як зазначає позивач, нарахована за користування кредитними коштами у розмірі 109 782,56 грн., і була сплачена позичальником 20.11.2025 року у сумі 100 316,72 грн. та 25.11.2025 року у сумі 9 465,84 грн.

Отже, позивачем до стягнення заявляється сума нарахованих та не сплачених процентів за користування кредитом станом на 11.01.2026 року за період з 05.10.2022 року по 20.11.2025 року (включно) яка склала суму у загальному розмірі 54 530,69 грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 626, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, та про що не заперечується сторонами, 11.02.2022 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блискавка-12» (клієнт, відповідач 1) було укладено договір про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168.

Позивачем було належним чином виконано свої обов’язки за кредитним договором та правилами, та було надано позичальнику овердрафт в межах встановленого ліміту, у розмірі 380 000, 00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за кредитним договором, 11.02.2022 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (позивач, кредитор) та фізичною особою Короб Михайлом Геннадійовичем (поручитель, відповідач і) було укладено договір поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1.

Вказані обставини були встановлені у рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 року у справі № 908/2233/22 зміненого постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року відповідно до якої позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блискавка-12", Короб Михайла Геннадійовича на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за сумою кредиту в розмірі 109 782,56 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 11 284,02 грн., заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту в розмірі 2743,05 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блискавка-12" на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судовий збір у розмірі 1 240,50 грн. Стягнуто з Короб Михайла Геннадійовича на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судовий збір у розмірі 1 240,50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блискавка-12" на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судовий збір у розмірі 1 635,75 грн. за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ. Стягнуто з Короб Михайла Геннадійовича на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судовий збір у розмірі 1 635,75 грн. за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Отже обставини щодо укладання між сторонами договору про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року, та договору поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року, та наявності суми боргу станом на час ухвалення відповідного рішення суду (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі № 908/2233/22) не підлягають встановленню у даній справі, оскільки, відповідно до частини 4 статті 75 господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Натомість, обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач із посилання на статті 526, 530, 626, 627, 628, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені Кредитним договором та Правилами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 2 у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 6964/26 від 24.03.2026 року), зокрема зазначив, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування або до пред’явлення позичальнику вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Також посилається на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, та зазначає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Вказане на думку відповідача 2 свідчить про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, і відповідно, права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тому. на думку відповідача 2, доводи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом є безпідставним та спростовується правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду, у зв’язку із чим. просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача 2 (вх. № 7415/26 від 30.03.2026 року) позивач зокрема зазначив, що у правовідносинах, які склались між сторонами під час кредитування позивачем відповідача 1 за договором про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZАР-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року, кредит позивачем не відкликався, і посилання відповідача 2 на норми частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Також зазначає, що частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У Постанові Центрального Апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі № 908/2233/22 зазначено, що «Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вимога № КНО-6.1.1.3.5/168 від 05.09.2022 року, яку банк направив позичальнику не є вимогою про дострокове повернення кредиту, а лише вимогою про погашення простроченої заборгованості, після виконання якої Позичальнику відновлюється ліміт овердрафту і можливість ним користуватись до закінчення терміну дії овердрафту, тобто до 25.01.2023 року». Таким чином договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року не встановлювався обов'язок позичальника повернути позику частинами (наприклад, згідно узгодженого графіку). Направлена банком вимога, не є вимогою про дострокове повернення кредиту, тому в даному випадку позивач вважає, що до цих правовідносин не застосовуються положення частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України на яку посилається відповідач 2 у своєму відзиві на позовну заяву, а тому, як зазначає позивач, нарахування процентів на непогашену заборгованість по кредиту після 25.03.2023 року – дати закінчення строку дії договору передбачено кредитним договором та Правилами.

На думку позивача, стягнення рішенням суду від 15.05.2023 року у справі №908/2233/22 всієї суми боргу та процентів», згідно сталої судової практики наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє Банк права на нарахування процентів в порядку, передбаченому статтею 1048 Цивільного кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази та заперечення у підтвердження викладених у заявах по суті обставин, зазначає наступне.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частини 1 статті 598 та статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст.

Так, відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з частини 1 якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу вищевикладеного слідує, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, на яку послалися суди попередніх інстанцій.

Водночас, частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи, та не заперечується сторонами, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі № 908/2233/22 встановлено, що починаючи з 13.05.2022 року заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою у повному обсязі, проте у зв`язку із введенням воєнного стану на території України з метою збереження позитивної кредитної історії клієнта в складний період, банком прийнято управлінське рішення стосовно відстрочення оплати заборгованості за кредитним договором в строк до 31.05.2022 року. Починаючи з 31.05.2022 року заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою у повному обсязі. Заборгованість позичальника за сумою кредиту станом на 04.10.2022 року (включно) склала 109 782,56 грн. Також зазначено, що місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що починаючи з 13.05.2022 року заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою у повному обсязі, проте у зв`язку із введенням воєнного стану на території України з метою збереження позитивної кредитної історії клієнта в складний період, банком прийнято управлінське рішення стосовно відстрочення оплати заборгованості за кредитним договором в строк до 31.05.2022р. Починаючи з 31.05.2022 року заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою у повному обсязі.

З вищевикладеного слідує, що позивач, звертаючись до господарського суду у справі № 908/2233/22 з позовом, фактично реалізував право на дострокове повернення всієї суми кредитної заборгованості - як простроченої, так і строкової.

Вказане спростовує твердження позивача викладені у позовній заяві, та відповіді на відзив, що нарахування процентів на непогашену заборгованість по кредиту після 25.03.2023 року – дати закінчення строку дії договору передбачено кредитним договором та Правилами, а стягнення рішенням суду від 15.05.2023 року у справі №908/2233/22 всієї суми боргу та процентів», згідно сталої судової практики наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє Банк права на нарахування процентів в порядку, передбаченому статтею 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення солідарно заборгованість за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року та договором поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 54 530,69 грн. за період з 05.10.2022 року по 20.11.2025 року.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 року у справі № 908/2233/22 зміненого постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року позивач АТ "Перший Український міжнародний Банк" 08.11.2022 року звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом до ТОВ "Блискавка -12" та Короб М.Г. про стягнення заборгованості до договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року та договором поруки МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року, яка станом на 04.10.22 року (включно) складає суму 123 809,63 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту у розмірі 109 782,56 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 11 284,02 грн., заборгованість за комісійною винагородою за управлінням лімітом овердрафту у розмірі 2743,05 грн.

Відповідно до вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З вищевикладеного та слідує. що позивач має право право щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами за період з 05.10.2022 року по 07.11.2022 року, до моменту звернення із відповідним позовом до суду у справі № 908/2233/22.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача, за встановленим судом періодом з 05.10.2022 року по 07.11.2022 року, та за розрахунком суду обґрунтованою є сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами за цей період у розмірі 1 625,98 грн.

Щодо заявленого позивачем періоду після моменту звернення із відповідним позовом до суду у справі № 908/2233/22, а саме з 08.11.2022 року о 20.11.2025 року, суд звертає увагу позивача, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що позивач скористався своїм правом на дострокове повернення суми кредиту та сплати визначених процентів (відсотків) шляхом звернення із відповідним позовом до суду у справі № 908/2233/22.

Суд звертає увагу позивача, що у постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частини 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 рок у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд також приймає до уваги, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

З вищевикладеного слідує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами).

Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, у цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Суд також приймає до уваги, що на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

Вказане спростовує твердження позивача, щодо можливості стягнення із відповідачів нарахованих процентів відповідно до умов Кредитного договору, за користування кредитними коштами за період з 08.11.2022 року по 20.11.2025 року у розмірі 52 904,71 грн. передбаченими статтею 1048 Цивільного кодексу України.

Щодо зазначення позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, що нарахування процентів на непогашену заборгованість за кредитом після 25.03.2023 року – дати закінчення строку дії договору передбачено Кредитним договором та Правилами, суд зазначає наступне.

Приписи частин 2 та 3 статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити

У частині 3 статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі.

Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

З вищевикладеного слідує, що твердження позивача про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння останнім правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту у т.ч. звернення до суду із відповідним позовом), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, наявність в кредитному договорі умови, згідно з якою, нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення заборгованості, не надає підстав для нарахування процентів саме за користування кредитом після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, коли правовідносини сторін трансформувалися в охоронні.

Аналогічний правовий висновок, викладений в Постанові Верховного суду від 16.11.2023 року у cправі № 910/15587/21.

Як встановлено обставинами вище, банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку (справа № 908/2233/22).

Вказане свідчить про те, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому подальше здійснення нарахування процентів за правомірне користування грошовими коштами є безпідставним та не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, безпідставними є позовні вимоги Акціонерного товариство "Перший Український Міжнародний банк" про солідарне стягнення із відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка-12» та відповідача 2 фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича, як поручителя за договором поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року, суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 52 904,71 грн. а саме за період з 08.11.2022 року по 20.11.2025 року за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, пункту 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 року Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме про стягнення солідарно заборгованості за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року та договором поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 625,98 грн. за період з 05.10.2022 року по 07.11.2022 року.

В частині стягнення солідарно заборгованості за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року та договором поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 52 904,71 грн. за період з 08.11.2022 року по 20.11.2025 року - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Таким чином, із урахуванням вищевикладених норм вимог Господарського процесуального кодексу України, та у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача 1 у розмірі 39,70 грн., на відповідача 2 у розмірі 39,69 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12» (61001, м. Харків, вул. Державінська, буд. 38, ЄДРПОУ 37968872) та фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 137, кв. 33, РНОКПП 2919215399) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) суму заборгованості за договором про надання банківської послуги – овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 року та договором поруки № МБ-ZAP-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 року суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 625,98 грн. за період з 05.10.2022 року по 07.11.2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12» (61001, м. Харків, вул. Державінська, буд. 38, ЄДРПОУ 37968872) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) суму судового збору у розмірі 39,69 грн.

Стягнути з фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 137, кв. 33, РНОКПП 2919215399) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) суму судового збору у розмірі 39,69 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829);

відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка- 12» (61001, м. Харків, вул. Державінська, буд. 38, ЄДРПОУ 37968872);

відповідача 2 фізичної особи Короб Михайла Геннадійовича (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 137, кв. 33, РНОКПП 2919215399).

Повне рішення складено "21" квітня 2026 р.

Суддя

О.О. Ємельянова