До уваги відповідача: - фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни

23 квітня 2026, 09:26

До уваги відповідача: - фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2026 р.

м. Харків

Справа № 922/426/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10

до	фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни

про

стягнення 15 008,03 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року у сумі 11 861,36 грн. за період з лютого 2022 року по березень 2022 року, 3% річних у сумі 762,56 грн. за період з 13.10.2023 року по 30.11.2025 року та інфляційні втрати у сумі 2384,11 грн. за період з грудня 2023 року по листопад 2025 року.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Крім того, позивачем у 2 пункті прохальної частини позовної заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/426/26. Клопотання позивача викладене у 2 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін - задоволено. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п’ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо відповідача фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни. У разі встановлення факту перебування фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, витребувати у Міністерства соціальної політики України наступні відомості: дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача відсутній електронний кабінет у ЄСІТС, у зв’язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.02.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих код поштового відправлення R067103199376), проте 24.02.2026 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням “Укрпошти” на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов’язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб’єктивною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 21.04.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв’язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було. Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, у зв’язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ “Харківенергозбут”, а АТ “Харківобленерго”, АТ “Укрзалізниця” виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі статті 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до пункту 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов Договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 7 Постанови, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV Правил, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами пункту 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ “Харківенергозбут” проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Як зазначає позивач, відповідачем було подано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1 П Для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць.

У зв’язку із чим, договір про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року вважається укладеним.

Пунктом 1.1. договору визначено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується із постачальником за електричну енергію за цінами, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до пункту 5.5. договору, розрахунковий період за цим договором зазначається ц комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу.

Пунктом 5.6. договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.7. договору).

Пунктом 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

За умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць. Попередня оплата у розмірі 100 % від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період; (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника) розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період.

Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії та розподіленої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.

Розрахунок суми попередньої оплати визначається постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну.

Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був отриманий розрахунок на попередню оплату.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, у якому зазначається суми до сплати за спожиту електричну енергію.

У разі відсутності графіку погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документів реквізитів: «Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має права зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами у наступному розрахунковому періоді.

У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, постачальник залишає за собою права перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати споживача.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції № 1П визначено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з пунктом 4 даної комерційної пропозиції.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Як зазначає позивач, згідно з переданими даними від АТ “Укрзалізниця” відповідачу проведено нарахування, та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію.

– за лютий 2022 року на суму разом з ПДВ 13 021,16 грн.

Відповідачем за лютий 2022 року спожито 3095 кВт*год. згідно довідки щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії наданої оператором системи розподілу електричної енергії (довідка додається). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року направлено споживачу поштовим зв’язком 05.10.2023 року. Строк оплати рахунку до 12.10.2023 року.

10.02.2022 року сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 2 927,00 грн. згідно платіжної інструкції № 52.

– за березень 2022 року на суму разом з ПДВ 10 330,30 грн.

Відповідачем за березень 2022 року спожито 2354 кВт*год. згідно довідки щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії наданої оператором системи розподілу електричної енергії (довідка додається). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року направлено споживачу поштовим зв’язком 05.10.2023 року. Строк оплати рахунку до 12.10.2023 року.

Також, позивач зазначає, що надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.02.2022 разом з ПДВ складає 8 563,10 грн. згідно платіжної інструкції № 26 від 21.01.2022 року:

За твердженнями позивача, предметом розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по березень 2022 року за договору № 605427УЗ від 01.01.2021 року та складає загальну суму у розмірі 11 861,36 грн.

Також, позивачем було нараховано відповідачу нараховано 3% річних та індексу інфляції з яких: - 762,56 грн. 3% річних; - 2384,11 грн. індекс інфляції.

За твердженнями позивача, оскільки відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати у відповідності до положень договору не виконав, останній звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані стороною та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України “Про ринок електричної енергії”. Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Щодо заборгованості за лютий 2022 року, суд зазначає, що факт наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме, згідно з переданими даними від АТ “Укрзалізниця” відповідачу проведено нарахування, та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

– за лютий 2022 року на суму разом з ПДВ 13 021,16 грн. Строк оплати рахунку до 12.10.2023 року.

Натомість, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено оплату частково, а саме:

У зв’язку із чим, за розрахунком позивача, за відповідачем наявна заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року за період з лютого 2022 року у розмірі 1 531,06 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми боргу за період лютий 2022 року на загальну суму у розмірі 1 531,06 грн. (із урахуванням переплати у розмірі 8 563,10 грн. та часткової оплати у розмірі 2 927,00 грн.), та встановлено що такі нарахування відповідають вимогам законодавства та відносинам, що виникли між сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 1 531,06 грн. за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року за період лютий 2022 року є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростованою відповідачам та підлягає до задоволення.

Щодо суми боргу у 10 330,30 грн. за період березень 2022 року (рахунок за березень 2022 року на суму разом з ПДВ 10 330,30 грн. Строк оплати рахунку до 12.10.2023 року), суд зазначає наступне.

За твердженнями позивача, згідно з переданими даними від АТ “Укрзалізниця” відповідачу проведено нарахування, та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію, а саме:

– за березень 2022 року на суму разом з ПДВ 10 330,30 грн. Відповідачем за березень 2022 року спожито 2354 кВт*год. згідно довідки щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії наданої оператором системи розподілу електричної енергії (довідка додається). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року направлено споживачу поштовим зв’язком 05.10.2023 року. Строк оплати рахунку до 12.10.2023 року.

Проте, відповідачем рахунок за березень 2022 року на загальну суму 10 330,30 грн. сплачено не було, у зв’язку із чим, за розрахунком позивача, у відповідача наявний борг у розмірі 10 330,30 грн. за період березень 2022 року.

При цьому, судом із наявних у матеріалах справи документів встановлено, що відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи заяви – приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 605427У3 від 01.01.2021 року) визначено, що адреса об'єкта, EIC-код точки (точок) комерційного обліку – смт. Куп’янськ – вузловий, пл. Залізничників, б. 7.

З додатку до заяви – приєднання, а саме інформації щодо об’єктів споживача вбачається, що вид об’єкту – магазин (смт. Куп’янськ – вузловий, пл. Залізничників, б. 7).

Суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази щодо наявності заборгованості за період березень 2022 року на загальну суму 10 330,30 грн., зазначає наступне.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 року, який у подальшому неодноразово було продовжено і який станом на теперішній час продовжує діяти.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни станом на момент припинення ФОП -63734, Харківська область, м. Куп’янськ, смт. Ківшарівка, буд. 34, кв. 129.

Згідно заяви – приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 605427У3 від 01.01.2021 року) визначено, що адреса об'єкта, EIC-код точки (точок) комерційного обліку – смт. Куп’янськ – вузловий, пл. Залізничників, б. 7.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який діяв до 20.03.2025 року, смт Ківшарівка, смт Куп’янськ-Вузловий Куп’янської міської територіальної громади віднесено до тимчасово окупованих територій з 24.02.2022 року по 17.09.2022 року, а саме м. Куп’янськ Куп’янської міської територіальної громади віднесено до тимчасово окупованих територій з 24.02.2022 року по 09.09.2022 року.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відносно території, на якій зареєстрований відповідач та куди поставлялася електрична енергія як на тому наполягає позивач за період березень 2022 року, законодавець підтвердив існуючий на цей період факт окупації зазначеної території.

Суд приймає до уваги, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 21.11.2021 року), тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 3 вказаного Закону (в редакції Закону №1207-VII від 21.11.2021 року) передбачено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Частиною 1 статті 13 Закону №1207-VII від 21.11.2021 року передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, у тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено (частина 1 статті 13-1 Закону №1207-VII від 21.11.2021 року).

Також, суд приймає до уваги, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внесено зміни до статей 1, 3, 9, 11, 11-1, 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 20.03.2022 року) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім тих, що були зазначені у попередній редакції Закону, інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України та надра під такими територіями (пункт 3).

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 20.03.2022 року), дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Частиною 1 та 2 статті 13 Закону №1207-VII від 20.03.2022 року передбачено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13-1 Закону №1207-VII від 20.03.2022 року, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

З аналізу вищевикладеного та вимог вказано Закону слідує, що оскільки окупація території місцезнаходження відповідача та місце постачання до об’єкту відповідача електричної енергії позивачем, фактично відбулась у спірний період (березень 2022 року) та є загальновідомим фактом, а також враховуючи положення статті 13-1 Закону №1207-VII суд дійшов висновку, що сам факт постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року за період березень 2022 року на окуповану територію ставить під сумів факт переходу права власності на електричну енергію саме до відповідача, оскільки на час постачання у період березень 2022 року власником електричної енергії був позивач, а тому за висновком суду, саме на ньому залишаються всі ризики, пов`язані із споживанням електричної енергії невстановленими особами на окупованих територіях.

Крім того, суд приймає до уваги, що у постанові у справі №908/1162/23 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Вказане свідчить про те, що позивач, як постачальник електричної енергії в період березень 2022 року не мав права фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання електричної енергії споживачу - відповідачу за його місцезнаходженням, отже, у позивача відсутнє право на отримання заявлених до стягнення грошових коштів за поставлену електричну енергію на окуповану територію у період березень 2022 року, та відповідно, відсутнє у відповідача кореспондоване зобов’язання щодо її сплати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення із відповідача заявленої позивачем суми боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року у сумі 10 330,30 грн. за період березень 2022 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних у розмір 762,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2384,11 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних у розмір 762,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2384,11 грн., відповідно до наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з умовами пунктів 8 Комерційної пропозиції № 1П та № 1/23п у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії у тому числі з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 5 та пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов’язання за договором повинна бути оплачена споживачем із урахуванням індексу інфляції. Суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3 % річних, інфляційних оплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078).

З аналізу вищевикладеного слідує, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, в якому здійснено платіж.

Крім того, при здійснення перевірки та розрахунку суми заявлених позовних вимог за допомого онлайн - системи "Ліга-закон", суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, а саме щодо здійснення перерахунку заявлених позовних вимог саме за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3 % річних у розмірі 762,56 грн. за загальний період з 13.10.2023 року по 30.11.2025 року відповідно до наданого розрахунку та здійснених оплат, за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних відповідно до вищевказаного періоду за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та із урахуванням відмови у задоволенні до стягнення боргу за березень 2022 року, та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3 % річних у розмірі 98,03 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 664,53 грн. відмовити.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 2384,11 грн., із урахуванням здійснених оплат, відповідно до наданого розрахунку за загальний період з грудня 2023 року по листопад 2025 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та із урахуванням відмови у задоволенні до стягнення боргу за березень 2022 року встановлено, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 329,13 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2054,98 грн. – відмовити.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача:

- суму заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року у сумі 1531,06 грн. за період лютий 2022 року;

- 3% річних у сумі 98,03 грн. за період з 13.10.2023 року по 30.11.2025 року;

- інфляційні втрати у сумі 329,13 грн. за період з грудня 2023 року по листопад 2025 року.

В частині стягнення суми боргу за період березень 2022 року у розмірі 10 330,30 грн., 3 % річних у розмірі 664,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 2054,98 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 347,38 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з фізичної особи Артюшенко Наталії Іванівни (63734, Харківська область, м. Куп’янськ, смт. Ківшарівка, буд. 34, кв. 129, РНОКПП 2752600842) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328)

- заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 605427УЗ від 01.01.2021 року у сумі 1531,06 грн. за період лютий 2022 року (на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк” UA323518230000026034301529792, МФО 351823);

- 3% річних у сумі 98,03 грн. за період з 13.10.2023 року по 30.11.2025 року, інфляційні втрати у сумі 329,13 грн. за період з грудня 2023 року по листопад 2025 року та судовий збір у розмірі 347,38 грн. (на ХОУ АТ “Ощадбанк” UA673518230000026002300529792, МФО 351823).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми боргу за переоід березень 2022 року у розмірі 10 330,30 грн., 3 % річних у розмірі 664,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 2054,98 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328);

відповідач: фізична особа Артюшенко Наталія Іванівна (63734, Харківська область, м. Куп’янськ, смт. Ківшарівка, буд. 34, кв. 129, РНОКПП 2752600842)

Повне рішення складено "21" квітня 2026 р.

Суддя

О.О. Ємельянова