До уваги: відповідача Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича, 62634, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Заміст, вул. Шкільна, буд. 13

25 червня 2026, 10:05

До уваги: відповідача Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича, 62634, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Заміст, вул. Шкільна, буд. 13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р.

м. Харків

Справа № 922/1275/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Акціонерного товариства "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", 03062, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67

до	Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича, 62634, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Заміст, вул. Шкільна, буд. 13

про

стягнення 385 000,00 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року Акціонерне товариство "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 350 000,00 грн., та пені у розмірі 35 000,00 грн.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Крім того, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1275/26. Задоволено клопотання позивача, викладене у пункті 2 прохальної частини позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п’ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Крім того, судом звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів” Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача відсутній електронний кабінет у ЄСІТС, у зв’язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих код поштового відправлення R067153036672), проте 09.05.2026 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням “Укрпошти” на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов’язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов’язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб’єктивною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 23.06.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв’язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Наказом Голови Правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (позивача) від 27.08.2025 року за №275-ОД (зі змінами) з метою проведення перевірки інформації щодо можливих протиправних/шахрайських дій працівників відділення банку № 5 (м. Ірпінь, вул. Тараса Шевченка, буд. 4Г) відповідно до вимог Положення про порядок дослідження порушень у діяльності банку та банківської групи, затвердженого Наглядовою радою та Правлінням 26.06.2025 року (протоколи за № 46 та №55 відповідно), була створена робоча група із проведення службового розслідування. Службове розслідування проводилося шляхом аналізу нормативних документів банку, законодавства України, документів, отриманих від структурних підрозділів банку, електронних баз даних, письмових пояснень працівників Банку тощо.

Під час Службового розслідування, 17 вересня 2025 року до банку надійшло звернення від Приватного підприємства «Деметра ФІЛ», у якому повідомлено, що з рахунку підприємства відкритого в Банку проведено низку необґрунтованих списань грошових коштів за 2025 рік на загальну суму приблизно 3 181 944,50 грн., та просить розібратися та повернути кошти.

14 жовтня 2025 року, щодо обставин повідомлених Приватним підприємством «Деметра ФІЛ», було складено висновок за результатами службового розслідування, проведеного на виконання наказу Голови Правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (позивача) від 27.08.2025 року за №275-ОД, який затверджено Головою Правління Банку.

Зазначеним висновком встановлено, що перерахування в 2025 році грошових коштів на загальну суму 3 178 892,00 грн. з банківського рахунку клієнта банку вчинено працівниками відділення № 5, а саме Бойко Євгенією Віталіївною, Білоус Анною Юріївною та Бредюк Ольгою Байрамівною, без відома клієнта та без його присутності, без належної ідентифікації, верифікації та без уточнення даних працівниками відділення № 5 (м. Ірпінь) Банку. Внаслідок чого, у банка перед Приватним підприємством «ДЕМЕТРА ФIЛ» утворився борг, який склав 3 181 944,50 грн.

Зокрема, в ході перевірки і аналізу руху коштів за рахунком Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» виявлені порушення: 24.06.2025 року з рахунку 26003048610 Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» платіжною інструкцією №32852696 було здійснено переказ коштів у сумі 350 000,00 грн. на рахунок 260062399644 Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича (відповідач) в АТ «Райффайзен Банк», з призначенням платежу «Оплата за товар зг. рах. б/н від 24.06.2025 року без ПДВ». Операція в операційній системі банку створена Бойко Є.В., проведена старшим касиром Білоус А.Ю.

За твердженнями позивача, під час проведення службового розслідування обставин повідомлених у зверненні Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» виявлено та підтверджено факт отримання 24.06.2025 року Фізичною особою - підприємцем Послушним Вадимом Валерійовичем (відповідачем) без законної підстави на рахунок 260062399644 в АТ «Райффайзен Банк» грошових коштів на суму 350 000,00 грн.

На підставі матеріалів службового розслідування проведеного за зверненням клієнта банка Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФІЛ» (заявник Філончук Л.В.) та рішення комітету з управління операційною діяльністю від 15.10.2025 року, розпорядженням Голови правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» № 03-1243-Р від 15.10.2025 року «Про повернення коштів клієнта Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФІЛ» (заявник Філончук Л.В.)», незаконно переказані кошти на загальну суму 3 178 892,00 грн., меморіальним ордером №5038375 від 15.10.2025 року були повернуті банком на поточний рахунок Приватного підприємства «Деметра ФІЛ», за рахунок витрат банку.

Згідно запису 23.06.2025 року № 2010350000000810107 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця Послушного Вадима Валерійовича.

26.03.2026 року банк відповідно до положень статті 88 Закону України «Про платіжні послуги» поштовим відправленням «Укрпошта» №0306213432798 звернувся до відповідача (Послушного Вадима Валерійовича) з повідомленням про зобов’язання повернути безпідставно отриману суму коштів від 25.03.2026 року № 10/1/02-11-1626, яким проінформував що платіжна операція 24.06.2025 року здійснена безпідставно за ініціативою співробітника банку, без наявності у банку платіжних інструкцій клієнта у будь-якому вигляді (паперовому чи електронному), чим допущені порушення законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх документів банку та посадових обов’язків, а тому, кошти у сумі 350 000,00 грн., що набуті фізичною особою – підприємцем Послушним Вадимом Валерійовичем на рахунок 260062399644 в АТ «Райффайзен Банк» без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), згідно частини1 статті 52, статті 1212 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 88 Закону України «Про платіжні послуги» протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення повинні бути повернуті на рахунок UA433203710000063994014405000 в АТ БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 22868414.

Також, позивач зазначає, що у повідомленні банк попередив відповідача, що у разі порушення строку повернення грошових коштів, відповідно до вимог частини 4 статті 88 Закону України «Про платіжні послуги» буде нараховуватись пеня у розмірі 0,1 відсотка суми за кожний день від дати завершення такої платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції. Але, станом на 10 квітня 2026 року вимога банку про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 350 000,00 грн. відповідачем виконана не було, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України та статті 88 Закону України «Про платіжні послуги» та зазначає, що відповідачем кошти у розмірі 350 000,00 грн. набуті без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), та мають бути стягнуті з відповідача з огляду на наступне.

Під час Службового розслідування, 17 вересня 2025 року до банку надійшло звернення від клієнта банку - Приватного підприємства «Деметра ФІЛ», у якому було повідомлено, що з рахунку підприємства відкритого у банку проведено низку необґрунтованих списань грошових коштів за 2025 рік на загальну суму приблизно 3 181 944,50 грн., та просить розібратися та повернути кошти.

14 жовтня 2025 року було складено висновок за результатами службового розслідування, яким зокрема встановлено, що перерахування у 2025 році грошових коштів на загальну суму 3 178 892,00 грн. з банківського рахунку клієнта банку вчинено працівниками відділення № 5, а саме Бойко Євгенією Віталіївною, Білоус Анною Юріївною та Бредюк Ольгою Байрамівною, без відома клієнта та без його присутності, без належної ідентифікації, верифікації та без уточнення даних працівниками відділення № 5 (м. Ірпінь) банку, та в ході перевірки і аналізу руху коштів за рахунком Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» виявлені порушення, а саме: 24.06.2025 року з рахунку 26003048610 Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» платіжною інструкцією №32852696 було здійснено переказ коштів у сумі 350 000,00 грн. на рахунок 260062399644 Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича (відповідач) в АТ «Райффайзен Банк», з призначенням платежу «Оплата за товар зг. рах. б/н від 24.06.2025 року без ПДВ». Операція в операційній системі банку створена Бойко Є.В., проведена старшим касиром Білоус А.Ю.

Вказане за твердженнями позивача свідчить про те, що Фізичною особою - підприємцем Послушним Вадимом Валерійовичем (відповідачем) 24.06.2025 року без законної підстави було отримано грошові кошти на суму 350 000,00 грн. Внаслідок чого, у банка перед Приватним підприємством «ДЕМЕТРА ФIЛ» утворився борг, який склав 3 181 944,50 грн.

В подальшому як зазначає позивач, на підставі матеріалів службового розслідування проведеного за зверненням клієнта банка Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФІЛ» (заявник Філончук Л.В.) та рішення комітету з управління операційною діяльністю від 15.10.2025 року, розпорядженням Голови правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» № 03-1243-Р від 15.10.2025 року «Про повернення коштів клієнта Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФІЛ» (заявник Філончук Л.В.)», незаконно переказані кошти на загальну суму 3 178 892,00 грн., меморіальним ордером №5038375 від 15.10.2025 року були повернуті банком на поточний рахунок Приватного підприємства «Деметра ФІЛ», за рахунок витрат банку.

Суд, дослідивши матеріали справи тат надані позивачем до позовної заяви докази, зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідного статті 1212 Цивільного кодексу України, набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 759/1206/17.

Згідно із частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, суд приймає до уваги, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що якщо між сторонами існують або могли існувати договірні відносини, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим до з'ясування цих відносин. Зокрема, у справах про безпідставне збагачення суди відмовляють, коли спір фактично стосується виконання або невиконання договору.

У якості доказів безпідставного отримання відповідачем коштів у загальному розмірі 350 000,00 грн., позивач посилається на заяву Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» від 17.09.2025 року, як клієнта банку позивача, щодо безпідставного зняття коштів з рахунків останнього, Наказу Голови Правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (позивача) від 27.08.2025 року за №275-ОД про призначення внутрішнього службового розслідування, висновку позивача від 14.10.2025 року за результатами службового розслідування, проведеного на виконання наказу Голови правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (позивача) від 27.08.2025 року за №275-ОД, витягу № 3 від 17.10.2025 року з протоколу № 4 засідання комітету з управління операційною діяльністю позивача від 15.10.2025 року, розпорядження позивача про повернення коштів Приватному підприємству «ДЕМЕТРА ФIЛ», меморіальні ордери № 5038566 від 15.10.2025 року на суму 492,50 грн., № 5038375 від 15.10.2025 року на суму 3 178 892,00 грн., № 5038656 від 15.10.2025 року на суму 960,00 грн., повідомлення про зобов’язання відповідача повернути безпідставно отриману суму коштів, та платіжна інструкція від 24.10.2025 року № 2852696 на суму 350 000,00 грн. (призначення платежу оплата за товар зг. рах. б/н від 24.06.2025р. без ПДВ).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України для виникнення зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна необхідною є сукупність таких умов: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи та відсутність достатньої правової підстави такого набуття або збереження.

Обов'язок доказування зазначених обставин відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Суд не приймає посилання позивача, як на підставу безпідставного отримання відповідачем коштів про службове розслідування та висновок позивача від 14.10.2025 року за результатами службового розслідування, проведеного на виконання наказу Голови правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (позивача) від 27.08.2025 року за №275-ОД яким як зазначає позивач у позовній заяві, було встановлено, що перерахування у 2025 році грошових коштів на загальну суму 3 178 892,00 грн. з банківського рахунку клієнта банку вчинено працівниками відділення № 5, а саме Бойко Євгенією Віталіївною, Білоус Анною Юріївною та Бредюк Ольгою Байрамівною, без відома клієнта та без його присутності, без належної ідентифікації, верифікації та без уточнення даних працівниками відділення № 5 (м. Ірпінь) банку, та в ході перевірки і аналізу руху коштів за рахунком Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» виявлені порушення, а саме: 24.06.2025 року з рахунку 26003048610 Приватного підприємства «ДЕМЕТРА ФIЛ» платіжною інструкцією №32852696 було здійснено переказ коштів у сумі 350 000,00 грн. на рахунок 260062399644 Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича (відповідач) в АТ «Райффайзен Банк», з призначенням платежу «Оплата за товар зг. рах. б/н від 24.06.2025 року без ПДВ». Операція в операційній системі банку створена Бойко Є.В., проведена старшим касиром Білоус А.Ю., оскільки наведений висновок службового розслідування є внутрішнім документом позивача та підтверджує виключно обставини взаємовідносин між банком та його клієнтом (Приватним підприємством «ДЕМЕТРА ФIЛ»), а також можливі порушення працівниками Банку внутрішніх процедур здійснення платіжних операцій, тому зазначений документ сам по собі не підтверджує відсутності правової підстави для набуття спірних коштів відповідачем.

Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у позовній заяві, позивачем до суду надано не було

Крім того, з наданої позивачем платіжної інструкції від 24.10.2025 року № 2852696 на суму 350 000,00 грн. вбачається призначення платежу оплата за товар зг. рах. б/н від 24.06.2025р. без ПДВ, при цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначений рахунок не існував, не виставлявся відповідачем, та того, що між Приватним підприємством «Деметра ФІЛ» (як клієнтом банку) та відповідачем були відсутні господарські правовідносини, що товар не поставлявся або що інша правова підстава для отримання відповідачем коштів була відсутня.

Також матеріали справи не містять доказів проведення позивачем перевірки податкової звітності сторін, витребування первинних бухгалтерських документів чи інших доказів, які б спростовували існування господарських відносин між платником та відповідачем.

При цьому позивач, посилаючись на перерахування у 2025 році грошових коштів на загальну суму 3 178 892,00 грн. з банківського рахунку клієнта банку вчинено працівниками відділення № 5 без відома клієнта та без його присутності, без належної ідентифікації, верифікації та без уточнення даних працівниками відділення № 5 (м. Ірпінь) банку, проте не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомостей про внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріалів досудового розслідування, процесуальних документів компетентних органів або інших незалежних доказів, які б підтверджували наведені обставини, а самі лише твердження позивача в обґрунтування позовних вимог на висновок службового розслідування банку, який є внутрішнім документом позивача, не може вважатися достатнім доказом відсутності правових підстав для набуття відповідачем спірних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено одну з обов'язкових умов застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, а саме відсутність достатньої правової підстави набуття відповідачем спірних грошових коштів, оскільки для застосування статті 1212 Цивільного кодекс України має бути встановлена абсолютна безпідставність набуття майна, тобто відсутність правової підстави, як на момент його набуття, так і на момент вирішення спору судом. Саме лише посилання на внутрішні документи банку та порушення його працівниками внутрішніх процедур не є достатнім доказом безпідставності набуття коштів відповідачем.

У зв’язку зі чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 350 000,00 грн. не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення із відповідача пені у сумі 35 000,00 грн. нарахованої позивачем відповідачу на суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 350 000,00 грн., суд зазначає, що оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 350 000,00 грн., позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 35 000,00 грн. також не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, про відмову задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Акціонерного товариства "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" (03062, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, ЄДРПОУ 22868414);

відповідача: Фізичної особи - підприємця Послушного Вадима Валерійовича ( 62634, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Заміст, вул. Шкільна, буд. 13, РНОКПП 3595609570).

Повне рішення складено "23" червня 2026 р.

Суддя

О.О. Ємельянова