Господарський суд Харківської області

17 березня 2023, 15:31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023

м. Харків

Справа № 922/2606/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль", м.Харків (адреса: 61106, м.Харків, вул.Плиткова,12)

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібена", м.Білгород (адреса: Російська Федерація, 308000, м. Білгород, вул.Сумська,8-Б)

про

стягнення 13484339,3 грн, що еквівалентно 24977474,40 російських рублів за курсом НБУ

за участю представників:

позивача - Гімонова К.Е. (адвокат, ордер ВВ №1027882 від 12.01.2023);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

23.12.2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібена" про стягнення 13484339,3 грн, що еквівалентно 24977474,40 російських рублів за курсом НБУ на 20.12.2022 року за договором поставки №57/1/19 від 25.07.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 року відкрито провадження у справі №922/2606/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2023 року, яке протокольною ухвалою суду від 24.01.2023 року було відкладено на 09.02.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2023 року.

Відповідач у справі є нерезидентом України, та зареєстрований у Російській Федерації.

Інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня та до суду не подана.

Відповідно до Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" преамбули: 1. Керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст.162).

Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Отже на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі №922/2606/22 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2023 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2023 року не з`явився, відзив не надав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду було опубліковано на офіційному вебсайті судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лібена" (покупець) укладено контракт №57/1/19 (далі-Контракт).

Відповідно до п.1.1. Контракту на його умовах продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, асортимент, умови поставки і ціна, якого зазначаються у специфікаціях на кожну окрему партію товару, які є додатками до Контракту та його невід'ємною частиною.

Згідно з п.2.1. Контракту товар поставляється на умовах базису поставки, вказаних у специфікаціях на кожну окрему партію товару у відповідності до умов "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Відповідно до п.3.1. Контракту ціна товару, що поставляється за цим Контрактом, визначені у Специфікаціях і розуміються відповідно базису поставки, у відповідності до умов "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Пунктом 3.3. Контракту передбачено, що валютою по цьому договору та валютою платежу є рублі РФ.

Відповідно до п.4.1. Контракту ціна на товар та умови оплати визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у відповідних Специфікаціях.

Сторонами під час дії Договору було підписано три додаткові угоди: додаткова угода від 01.11.2019 року, додаткова угода від 25.07.2021 та додаткова угода від 30.12.2021 року.

Додатковою угодою від 30.12.2021 року, а саме п.10.2. встановлено, "що у разі неможливості досягнення Сторонами домовленостей шляхом перемовин, усі спори, розбіжності чи вимоги які виникають по цьому Контракту, чи у зв'язку з ним, повинні розглядатись Господарським судом Харківської області, місто Харків, Україна, та у відповідності з процесуальним законодавством України".

Пунктом 10.3. встановлено "Правом, яке регулює даний Контракт та застосовується при вирішенні спорів, є право України.".

Згідно з п.6.1. Контракту товар вважається переданим однією та прийнятим другою стороною:

- по кількості, кількості місць та ваги брутто, зазначеним у відгрузочній специфікації (чи упаковочному листі) та в Інвойсі Продавця;

- по якості - відповідно сертифікату(паспорту) якості заводу-виробника/відповідності.

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними документами:

- специфікацією №78 від 09.11.2021, інвойсом №76 від 11.11.2021, відгрузочними специфікаціями №76-1,76-2,76-3 від 11.11.2021, CMR №598035,№913247, №913249 від 11.11.2021, митною декларацією від 11.11.2021 на загальну суму 8582488,40 руб. РФ.

- специфікацією №79 від 19.11.2021, інвойсами №77, №78, №79 від 19.11.2021, відгрузочними специфікаціями №77, №78, №79 від 19.11.2021, CMR №1236853, №1236852, №1236851 від 19.11.2021, митними деклараціями від 19.11.2021 та 24.11.2021 на загальну суму 2585988,00 руб. РФ.

- специфікацією №80 від 26.11.2021, інвойсами №80, №81 від 26.11.2021, відгрузочними специфікаціями №80, №81 від 16.11.2021, CMR №724180,№724181 від 26.11.2021, митними деклараціями від 26.11.2021 на загальну суму 2518034,00 руб. РФ.

- специфікацією №81 від 03.12.2021, інвойсами №82, №83, №84 від 03.12.2021, відгрузочними специфікаціями №82, №83, №84 від 03.12.2021, CMR №002644,№002645,№002646 від 03.12.2021, митними деклараціями від 03.12.2021 на загальну суму 2218876,00 руб. РФ.

- специфікацією №82 від 09.12.2021, інвойсом №85 від 10.12.2021, відгрузочними специфікаціями №85-1, №85-2 від 10.12.2021, CMR №080486,№080480 від 10.12.2021, митною декларацією від 10.12.2021 на загальну суму 7056476,00 руб. РФ.

- специфікацією №83 від 09.12.2021, інвойсом №86 від 10.12.2021, відгрузочною специфікацією №86 від 10.12.2021, CMR №783098 від 10.12.2021, митною декларацією від 10.12.2021 на загальну суму 2015602,00 руб. РФ.

Згідно з умовами наведених вище специфікацій, сторони домовились, що оплата товару здійснюється шляхом післяплати 100% вартості товару протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару за Специфікаціями №78, №79, №80 та протягом 360 календарних днів з моменту поставки товару за Специфікаціями №81,№82,№83.

Як вбачається із вказаних документів, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань, товар поставляється на умовах базису CPT "Carriage Paid To" ("Фрахт/перевезення оплачено до"), що означає, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові. Доказом виконання продавцем своїх обов'язків із поставки товару є відповідний транспортний документ.

Однак відповідач за поставлений товар не розрахувався, чим порушив умови Контракту та строків оплати, які були визначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Разом з тим, позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печаткою акт звірки за період з січня по листопад 2022 року на суму 32891206,56 руб., відповідно до якого відповідачем визнано заборгованість за спірними специфікаціями.

Обставини щодо стягнення 24977474,40 руб. РФ в примусовому порядку стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо підсудності даної справи та застосування законодавства України при вирішенні даного спору.

Відносини сторін цього Контракту регулюватимуться міжнародним правом.

Згідно з ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Отже при вирішенні питання про підсудність справ з іноземним елементом, необхідно керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться перш за все у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.

Питання підсудності судам України справ з іноземним елементом регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709-ІУ (далі - Закон) та міжнародними договорами.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.1 цього Закону іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, зокрема, якщо, хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою.

Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, серед іншого як: підсудність судам України справ з іноземним елементом (ст. 2 Закону).

Підстави визначення підсудності справ за участі іноземного елемента судам України наведені в статтях 76, 77 цього Закону.

Пунктом 1 ч.1 ст.76 Закону встановлено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (правила виключної підсудності).

Тобто, законодавство України допускає договірну підсудність.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним Арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті країни та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам країни або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з умовами Додаткової угоди до Контракту від 30.12.2021 року, а саме п.10.2. встановлено, "що у разі неможливості досягнення Сторонами домовленостей шляхом перемовин, усі спори, розбіжності чи вимоги які виникають по цьому Контракту, чи у зв'язку з ним, повинні розглядатись Господарським судом Харківської області, місто Харків, Україна, та у відповідності з процесуальним законодавством України", отже Сторонами було визначено суд, що входить у судову систему Держави однієї із сторін, а саме Господарський суд Харківської області.

Таким чином визначення у Додатковій угоді саме суду, уповноваженого на вирішення спорів між сторонами, як "Господарського суду Харківської області", не суперечить ані вимогам законодавства України ані міжнародно-правовим договорам.

Отже дана справа підсудна Господарському суду Харківської області.

Пунктом 10.3. Додаткової угоди встановлено "Правом, яке регулює даний Контракт та застосовується при вирішенні спорів, є право України.", отже Сторони дійшли згоди, що відносини Сторін по цьому Контракту будуть регулюватись законодавством України

Так, держави сторін учасників цього спору (Україна, РФ) є учасниками Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із провадженням господарської діяльності (м. Київ, 1992), в силу статті 11 якої законодавство однієї держави - учасниці СНД застосовується на території іншої держави - учасниці СНД згідно з правилами, встановленими в цій статті.

Зокрема, згідно з пунктом «е» статті 11 цієї угоди права та обов'язки сторін за правочином визначаються згідно із законодавством місця вчинення правочину, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Як випливає з контракту, місцем його укладання вказано м.Харків, згідно зі звичаями ділового обороту у верхній частині першої сторінки контракту вказується номер, назва договору, місце та дата його укладання. Вказані положення також були закріплені у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 6 вересня 2001.

Також, відповідно до укладеної Додаткової угоди п.10.3. встановлено "Правом, яке регулює даний Контракт та застосовується при вирішенні спорів, є право України."

Отже при вирішенні даного спору суд застосовує норми законодавства України.

Щодо стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У даному разі, правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки поставки товару, які регулюються законодавством України у сфері постачання продукції та виконання зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічно, згідно з положеннями ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно із ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п.4.1. Контракту, ціна на товар та умови оплати визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у відповідних Специфікаціях.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами:

- специфікацією №79 від 19.11.2021, інвойсами №77, №78, №79 від 19.11.2021, відгрузочними специфікаціями №77, №78, №79 від 19.11.2021, CMR №1236853,№1236852, №1236851 від 19.11.2021, митними деклараціями від 19.11.2021 та 24.11.2021 на загальну суму 2585988,00 руб. РФ.

Отже позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором та здійснив відповідачу поставку товару, що підтверджується відзгузочними специфікаціями, митними деклараціями та CMR, на загальну суму 24977474,40 руб. (13484339,30 грн).

Доказів повернення товару відповідачем чи будь-яких зауважень щодо поставленого товару до суду не надано.

Крім того, сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за контрактом №57/1/19 від 25.07.2019 року, відповідно до якого підтверджується заборгованість відповідача за спірними специфікаціями, строк оплати за якими настав, на загальну суму 24977474,40 руб. (13484339,30 грн) - а.с.107.

Щодо строку оплати.

Інкотермс 2000 визначає CPT як "CARRIAGE PAID TO" (ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ СПЛАЧЕНІ ДО) - продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити видатки, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати або ушкодження товару, а також інші видатки після передачі товару перевізнику. За умовами терміну СРТ на продавця покладає обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи мультимодальні перевезення.

Відтак, у специфікації № 78 від 09.11.2021 встановлено строк оплати 100% вартості товару, протягом 180 календарних дні з моменту відгрузки.

- специфікацією №79 від 19.11.2021 встановлено строк оплати 100% вартості товару, протягом 180 календарних дні з моменту відгрузки.

- специфікацією №80 від 26.11.2021 встановлено строк оплати 100% вартості товару, протягом 180 календарних дні з моменту відгрузки.

- специфікацією №81 від 03.12.2021 встановлено строк оплати 100% вартості товару, протягом 360 календарних дні з моменту відгрузки.

- специфікацією №82 від 09.12.2021 встановлено строк оплати 100% вартості товару, протягом 360 календарних дні з моменту відгрузки.

- специфікацією №83 від 09.12.2021 встановлено строк оплати 100% вартості товару, протягом 360 календарних дні з моменту відгрузки.

Отже, дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень позивача, судом встановлено, що строк оплати відповідачем за поставлений товар за специфікаціями №78,79,80 - 180 календарних днів з моменту відгрузки та за специфікаціями №81,82,83 - 360 календарних днів з моменту відгрузки, є таким, що настав:

1) за специфікацією №78 від 09.11.2021 на суму 8582488,40 руб. - 10.05.2022 (відгрузка товару 11.11.2021) - а.с.32;

2) за специфікацією №79 від 19.11.2021 на суму 2585998,00 руб. - 20.05.2022 (відгрузка товару 19.11.2021) - а.с.45;

3) за специфікацією №80 від 26.11.2021 на суму 2518034,00 руб. - 27.05.2022 (відгрузка товару 26.11.2021) - а.с.59;

4) за специфікацією №81 від 03.12.2021 на суму 2218876,00 руб. - 28.11.2022 (відгрузка товару 03.12.2021) - а.с.73;

5) за специфікацією №82 від 09.12.2021 на суму 7056476,00 руб. - 05.12.2022 (відгрузка товару 10.12.2021) - а.с.89;

5) за специфікацією №83 від 09.12.2021 на суму 7056476,00 руб. - 05.12.2022 (відгрузка товару 10.12.2021) - а.с.96.

Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, у строки, зазначені вище (10.05.2022, 20.05.2022, 27.05.2022, 28.11.2022, 05.12.2022), однак, відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, доказів протилежного до суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що ТОВ "Лібена" не спростувало обставини, які повідомлені позивачем, доказів оплати поставленого товару до суду не надало, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Іпріс-Профіль" про стягнення з відповідача 24977474,40 руб (що еквівалентно 13484339,30 грн за курсом НБУ на 20.12.2022) за Контрактом №57/1/19 від 25.07.2019 року правомірні, обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

За приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 3, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 366 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібена" (адреса: Російська Федерація, 308000, м.Білгород, вул.Сумська, 8-Б; ІПН 3123047822; КПП 312301001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль" (адреса: 61106, м.Харків, вул.Плиткова, 12; код ЄДРПОУ 32438582) суму основного боргу у розмірі 24977474,40 російських рублів, що еквівалентно 13484339,30 грн за курсом НБУ на дату подання позову, а також 202265,09 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" березня 2023 р.

Суддя

К.В. Аріт

До відома: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібена", м.Білгород (адреса: Російська Федерація, 308000, м. Білгород, вул.Сумська,8-Б)