Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми судового права»

20 квітня 2017 року в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Актуальні проблеми судового права», присвячену пам'яті професора Івана Єгоровича Марочкіна.

Від Господарського суду Харківської області участь у конференції взяли в.о. голови суду Хотенець Павло Васильович, заступник голови суду Бринцев Олексій Васильович та суддя-спікер Суярко Тетяна Дмитрівна.

Робота конференції відбувалась за трьома тематичними напрямками, на яких обговорювались актуальні проблеми судової влади, функціонування прокуратури України та функціонування адвокатури України.

Із науковою доповіддю на тему: «Верховний суд: місія нездійсненна» виступив Бринцев Олексій Васильович. Він підкреслив, що Верховний Суд визначається відповідальним за досягнення головної мети судової реформи – забезпечення правової визначеності. Складовими принципу правової визначеності є доступність, ясність, точність і стабільність правових норм, а також прогнозованість шляхів вирішення правових конфліктів. Арсенал повноважень Верховного Суду доволі обмежений. Зараз у нього немає ні права видавати обов'язкові роз'яснення, ні, тим більше, права законодавчої ініціативи (якими володів Верховний Суд України до 1996 року). Функціональна обмеженість участі суду в процесі розробки та загальнообов'язкового тлумачення правових норм практично повністю залишає Верховний Суд осторонь від можливостей прямого впливу на забезпечення доступності, ясності, точності та стабільності цих норм. Головним і майже єдиним знаряддям Верховного Суду в боротьбі за досягнення правової визначеності є судовий прецедент. Судовий прецедент як засіб впорядкування судової практики має певні переваги: наочність, максимальна обов'язковість, поєднання можливостей адресного та загального впливу, динамізм та ін. Разом з тим судовий прецедент має і свої недоліки: неоднорідність, складність контролю актуальності, також судовий прецедент – це нечіткість артикуляції, легкість ухилення, і насамкінець, в умовах континентальної системи права судовий прецедент – це ускладнення правозастосування взагалі. Таким чином, дисонанс між сподіваннями, які покладаються на Верховний Суд, і наявними у нього повноваженнями для їх реалізації колосальний. Останні явно не відповідають першим. За таких умов доводиться констатувати, що місія Верховного Суду є нездійсненною.

Із науковою доповіддю на тему: «Наказне провадження як ефективний засіб забезпечення доступу до правосуддя у господарських справах» виступила Суярко Тетяна Дмитрівна. У доповіді вона зазначила, що в основу наказного провадження господарського судочинства в проекті Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актах покладено безспірність вимог у матеріально-правовому розумінні, що зумовлює можливість їх розгляду у відповідній спрощеній процедурі. Безспірність матеріально-правових вимог передбачається вже при подачі відповідної заяви до суду і відразу проявляється у спрощеній процедурі, яку ініціює позивач.Введення наказного провадження до господарського процесу як специфічного інструменту захисту прав з огляду на відповідну спрощену процедуру, за наявності певних запобіжників її використання не у відповідності з призначенням, здатне забезпечити швидкість та простоту судочинства щодо безспірних грошових вимог незначного розміру, а отже і доступність правосуддя – підкреслила Суярко Тетяна Дмитрівна.