flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

«Потрібно вести дискусію про специфічне регулювання, яке надало б можливість врахувати особливості цієї професії», – Т. Суярко

07 вересня 2016, 12:33

За якими критеріями володілець мантії обирає собі помічника, у чому полягає ідея «помічник – як сходинка до професії судді», які обов’язки покладені на асистентів служителів Феміди за кордоном та чому статус помічника судді в Україні варто переглянути, розповідає член Ради суддів України, суддя господарського суду Харківської області Тетяна Суярко

- На сьогодні суддя сам має обирати свого помічника. Чим він керується при цьому виборі?

- Перш за все, суддя керується Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який встановлює формальні вимоги до помічника судді. Так, помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту та вільно володіє державною мовою. Також помічники суддів Верховного Суду України повинні мати стаж роботи в галузі права не менше ніж 3 роки. Помічник судді призначається на посаду без конкурсного відбору керівником апарату відповідного суду на підставі письмового подання судді. При цьому керівник апарату може відмовити судді у задоволенні подання про призначення на посаду помічника судді у випадку, коли претендент не відповідає нормативно встановленим вимогам.

Якщо говорити про суб’єктивні критерії, якими керуються судді при виборі помічника, то у кожного судді такі критерії можуть бути різними. Для мене особисто серед найголовніших – це бажання працювати та природні здібності до навчання. Також не останнє значення має вихованість, особливо коли мова йде про роботу у сфері «людина-людина». У своїй професійній діяльності я не раз переконувалася у правильності таких підходів. Звичайно, це не вичерпний перелік якостей, якими, на мою думку, має бути наділений помічник. Але вихована людина, сповнена бажанням вчитися і працювати (і не в останню чергу – над собою), зазвичай має й інші необхідні якості для роботи на межі зіткнення емоцій та інтересів, на вістрі конфлікту, щоб зробити свій внесок у здійснення правосуддя. Це і відповідальність, і уважність, і щирість, і доброзичливість… Принаймні мені хотілося б, аби саме такі люди потрапляли до судової системи.

Однак і це ще не все. З огляду на значну емоційну напруженість роботи в суді, дуже важливим є психологічний мікроклімат у міні колективі (суддя, помічник, секретар суду чи судового засідання). Міжособистісна сумісність та, як наслідок, комфортний робочий мікроклімат дозволяють впоратися зі значним навантаженням, від якого потерпають суди, й не забути про те, яку важливу суспільну місію повинен виконувати суд.

Особисто у мене дуже високі вимоги до помічника, навіть занадто високі, якщо їх оцінювати крізь призму заробітної платні помічника, його статусу (недооціненого, на мою думку) чи перспектив щодо подальшого кар’єрного зростання. Хоча стосовно останнього, я переконана в тому, що помічники суддів, як ніхто з представників інших юридичних професій, є підготовленими для роботи судді.

 До слова, яка Ваша думка щодо перспектив кар'єрного зростання та посади помічника судді - як сходинки до суддівської посади...

- Держава може певним чином заощадити на підготовці суддів, використовуючи досвід роботи, набутий особою на посаді помічника судді. Впровадження ідеї «помічник – як сходинка до професії судді» має й інші переваги. Це дозволило б залучити до роботи на посаді помічника судді кваліфікованих юристів (зрозуміло, що за умови підвищення престижу самої суддівської посади). До того ж це можливість для такого кваліфікованого юриста пересвідчитися у правильності обраного шляху та у здатності ним йти. На перший погляд, здавалося б, це суто суб’єктивний момент, але він є має значення для всієї судової системі, в якій не повинно бути людей «не на своєму місці»

Окрім того, на моє глибоке переконання, у щоденній рутинній роботі, насиченій стресовими ситуаціями, якнайкраще виявляються ті особистісні та професійні якості людини, які необхідні для того, аби обіймати високу посаду судді. Хоча, звичайно, це не виключає необхідності проведення психологічних тестувань кандидатів на посаду судді, як допоміжних методів перевірки здатності до роботи суддею.

З огляду на наведені мною переваги залучення до роботи на посаді судді помічників суддів, варто зазначити, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції надає можливість Вищій кваліфікаційній комісії суддів України як органу, відповідальному за добір кандидатів для призначення на посаду судді, визначати особливості добору осіб з досвідом роботи на посаді помічника судді щонайменше 3 роки.

- А чим служитель Феміди може «спокусити» професійного юриста, аби той став його помічником?

- Суддя може пообіцяти лише поділитися своїми знаннями та досвідом. Суддя не має будь-яких важелів впливу для забезпечення можливості помічнику судді отримати посаду судді в майбутньому. Успіх у цьому питанні залежить виключно від самого помічника. Хоча мені видається, що думка судді, який досить тривалий час працював з помічником і мав можливість оцінити його людські та професійні якості, може бути корисною для Вищої кваліфікаційної комісії суддів України при здійсненні добору кандидатів на посаду судді.

Підкреслю, що набуті знання і досвід навряд чи можна розглядати як самодостатню цінність. Вони матимуть значення та заохочуватимуть до роботи лише тоді, коли будуть інвестиціями у власне майбутнє – чи то в суддівську, чи то в адвокатську кар’єру.

Наприклад, у Сполучених Штатах Америки поширеною практикою є запрошення на роботу до юридичних фірм фахівців із досвідом роботи помічником судді. Помічник судді у США має домовленості про свою майбутню роботу в певній юридичній фірмі, де на нього чекають не один рік. Принаймні цей факт свідчить про те, що досвід роботи на посаді помічника судді є серйозною школою для майбутнього висококваліфікованого правника.

Інколи колеги-юристи мені закидають, що помічник судді часто є надто вузьким спеціалістом, що сидячи в кабінеті в суді, він «не бачив життя» з усіма його складнощами юридичної професії, а тому навряд чи він може бути «готовим» суддею. Зазначу, що досвід роботи на посаді помічника судді не знімає з такої особи інших вимог, які ставляться до кандидатів на посаду судді, як і не перекреслює можливість для представників інших юридичних професій одягти мантію. Але беззаперечним залишається факт, що фахівець без досвіду роботи на посаді помічника судді потребує значно більшої підготовки до суддівської професії ніж людина, яка знає цю професію зсередини.

- Кому фактично підпорядковується помічник судді: керівнику апарату суду чи безпосередньо самому судді? Які функціональні обов’язки повинен виконувати помічник судді? Яке навантаження він має?

- Помічник судді підзвітний виключно відповідному судді з питань підготовки справ до розгляду. У той же час до повноважень керівника апарату суду належить призначення та звільнення помічника судді за поданням судді. Так визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції. Будь-яких нових нормативних документів у розвиток вказаних законодавчих положень чи змін до чинних нормативних документів з часу набуття помічниками суддів статусу працівника патронатної служби (травень 2016 року) прийнято не було. Новий статус помічників суддів, звичайно ж, буде породжувати практичні питання щодо їх підпорядкування, які доведеться вирішувати з огляду на встановлені законодавчі приписи та, можливо, врегульовувати підзаконними нормативними актами.

Говорячи про те, якими повинні бути функціональні обов’язки чи повноваження помічника судді, слід виходити з потреб судової системи й ставити питання таким чином: які обов’язки повинен виконувати помічник судді, аби судова система на цьому етапі була здатна забезпечити потреби суспільства у своїх послугах за тих вихідних умов, які існують на сьогодні (кількості суддів, кількості судових справ тощо). Практика європейських країн має різні приклади та досвід: від Франції, де помічники суддів діють виключно як асистенти, до Австрії, де помічники суддів у судах першої інстанції навіть самостійно розглядають певну категорію справ, віднесених до чітко визначеної юрисдикції. При цьому 85% справ, які надходять до Австрійського суду першої інстанції, розглядають саме помічники суддів. Хоча суддя має право в будь-який момент відкликати у помічника судді відповідну справу для власного розгляду.

Якщо говорити про певні світові тенденції, то можна стверджувати про спробу звільнити суддів від виконання функцій, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя, зокрема шляхом розширення повноважень помічників суддів, для підвищення ефективності правосуддя. Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендаціях №R(86)12 державам-членам щодо заходів з попередження і зменшення надмірного робочого навантаження в судах звертав увагу, що потрібно поступово зменшувати кількість покладених на суддів завдань, які не мають відношення до судівництва, доручаючи такі завдання іншим особам або органам.

На жаль, вітчизняна практика не повною мірою слідує таким тенденціям. Для ілюстрації наведу лише один приклад: сьогодні на суддю покладається навіть обов’язок своїм підписом засвідчувати відповідність наявних у справі документів, їх опису, хоча ця функція не має жодного відношення до здійснення правосуддя і без шкоди для процесу може бути виконана помічником судді чи навіть секретарем.

На сьогодні в Україні обов’язки помічника судді перелічені у відповідному Положенні. Зокрема, помічник судді здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи; бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду; за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретної справи, проекти судових рішень, інших процесуальних документів, які приймаються суддею або під головуванням судді, виконавчих документів; здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим особам, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень; здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень та своєчасним виконанням органами внутрішніх справ постанов судді про примусовий привід; у разі невиконання таких постанов – готує проекти відповідних нагадувань тощо. Положення передбачає і багато інших обов’язків помічника судді. На практиці ж, зазвичай, цей обсяг роботи розподіляється по-різному між суддею та його помічником.

Результати анкетування помічників суддів, яке проводилося Проектом ЄС «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби» у 2010 р., було засвідчено, що на практиці не існує єдиного підходу до переліку завдань і обов’язків помічника судді. Єдиним завданням, яке виконують майже усі опитані помічники (97% з опитаних), – це підготовка проектів судових рішень. Решта завдань, що виконуються помічниками суддів, дуже різняться. Так, лише 5 з 16 наведених завдань, включаючи складання проектів судових рішень, виконується третиною або трохи більше із загальної кількості опитаних помічників суддів. Серед таких наступні завдання: робота з листами, запитами, кореспонденцією (42%); прийом громадян (39%); підготовка справи до слухання (34%) та «інше» (33%). На останній факт теж варто звернути увагу, оскільки до категорії «інше» може бути віднесена велика кількість різноманітних завдань, які виконуються помічниками суддів: робота з нормативною базою (28%); ознайомлення зі справами (27%); виконання обов’язків секретаря судового засідання (14%); контроль за роботою секретаря судового засідання (9%); робота з Єдиним реєстром судових рішень (8%); обговорення справ з суддею (6%); одержання та відправлення кореспонденції (6%); аналіз судової практики (5%); спілкування телефоном (4%); заповнення статистичних карток (3%); контроль за виконанням судових експертиз (1%).

Враховуючи, що віднедавна помічники суддів отримали статус працівника патронатної служби, коло їх функціональних обов’язків буде визначатися суддею в межах тих повноважень, якими у той чи інший спосіб будуть наділені помічники суддів, виходячи з потреб судочинства.

- Якщо помічник не має статусу державного службовця, він не проходить антикорупційної перевірки. Чи існують механізми убезпечення помічників від корупційних ризиків, зважаючи на те, що вони мають безперешкодний доступ до проваджень та можуть втратити роботу разом зі «своїм» суддею? І чи доцільно було б, зважаючи на зазначене, повернути помічникам статус державних службовців?

- Ми вже говорили про те, що статус помічників суддів останнім часом зазнав серйозних змін. З набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. посади помічників суддів було віднесено до патронатної служби. Таким чином помічники суддів втратили статус державних службовців. Основні ризики такого підходу, на мою думку, можуть полягати саме у відсутності певних антикорупційних та інших запобіжників, які дозволяють виконувати функцію помічника судді неупереджено та відповідно до тих завдань, які ставляться перед цією посадою в аспекті забезпечення ефективного функціонування судової системи. Державним службовцям закон забороняє займатися підприємницькою діяльністю, іншою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової, творчої, інструкторської та суддівської практики зі спорту. До державних службовців ставляться вимоги щодо політичної неупередженості, на них у повному обсязі розповсюджується антикорупційне законодавство. Такі обмеження прямо не передбачені для помічників суддів як для працівників патронатної служби, тому не порушуючи норм закону, помічники суддів можуть займатися будь-якою діяльністю, крім виконання своїх посадових обов’язків у суді. Хоча, на моє переконання, за специфікою виконуваних функцій посада помічника судді потребує додаткових обмежень, які характеризують державну службу.

З іншого боку, не можна заперечити той факт, що посада помічника судді має певні ознаки патронатної служби: особливий порядок призначення на посаду, підзвітність відповідному судді. На сьогодні склалась унікальна ситуація, коли помічники суддів, за наявності тих самих функціональних обов’язків, які за своєю суттю є функціями державної служби, позбавилися соціальних гарантій, властивих державному службовцю, та позбавилися відповідних обмежень, які необхідні для їх належного виконання. Навряд чи подібний підхід відповідає меті підвищення якості правосуддя.

30.05.2016 р. Пленум Верховного Суду України звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності положень Закону України від 10.12.2015 р. «Про державну службу», зокрема щодо статусу помічників суддів, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України. Побачимо, яке рішення прийме Конституційний суд України.

Але у будь-якому випадку дуалістична природа, що характеризує посаду помічника судді, зумовлює необхідність відповідного нормативного врегулювання. Можливо, концептуально потрібно вести дискусію не щодо віднесення посади помічників судді до державної чи до патронатної служби, а про специфічний статус та специфічне регулювання, яке надало б можливість врахувати особливості цієї професії.

Адреса матеріалу: http://yur-gazeta.com/interview/potribno-vesti-diskusiyu-pro-specifichne-regulyuvannya-yake-nadalo-b-mozhlivist-vrahuvati-osoblivost.html