Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Бринцев О.В.
суддя господарського суду
Харківської області,
кандидат юридичних наук, доцент
Стаття присвячена проблемі законодавчої та теоретичної невизначеності поняття господарської діяльності. У роботі показано недосконалість існуючих визначень даного поняття. Результатом дослідження стали висновки про необхідність закріплення на законодавчому рівні єдиного універсального визначення поняття господарської діяльності.
Ключові слова: господарська діяльність, суб'єкт господарювання, господарське законодавство, визначення поняття, кваліфікуючі ознаки.
Поняття «господарська діяльність» без сумніву є головне поняття господарського права, а отже – основний інструмент всього правового регулювання економіки. Визначенню цього поняття приділяли увагу майже усі найвідоміші вчені-господарники. Серед них В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та багато інших. І це не дивно, адже за допомогою цього поняття економічні відносини повинні чітко відмежовуватись від усіх інших. За допомогою поняття «господарська діяльність» увесь величезний масив господарського законодавства, як сонячні промені скрізь збільшувальне скло, має покинути суміжні відносини і сфокусуватися саме на економічних відносинах. Легко бачити, що означає відсутність чи некоректність такого фокусу: недостатність регулювання там де це потрібно, і зайвість там де цього не потрібно. Відтак уся стратегія і тактика державного управління економікою, увесь термінологічний апарат господарського законодавства будуються навколо поняття «господарська діяльність». Разом з тим сучасний стан законодавчого визначення цього поняття не відповідає вимогам теорії та практики, що обумовлює наявність значної кількості різного роду практичних проблем та актуальність теоретичних досліджень в обраному напрямку.
Звісно, не можна сприймати визначення понять, як головну мету нормативних актів. Зрозуміло, що така, що міститься у визначенні «стисла» інформація про предмет не може дати достатньо повного знання про нього. Разом з тим, розкриваючи головне в предметі, визначення поняття дозволяє виділити його, відрізнити його від інших предметів, запобігти змішуванню понять, плутанині в міркуваннях, в правовому регулюванні. І в цьому величезна цінність визначень в пізнанні та практичній діяльності.
Мабуть ніхто не буде вражений від того, що в українському законодавстві з визначенням господарської діяльності все не так просто, як хотілось би. Проте, напевне багато хто буде здивований від того, що все настільки непросто. Так, визначень цього поняття на законодавчому рівні існує чотири. Ще декілька визначень на рівні підзаконних нормативних актів. Всі різні!
Вперше в Україні визначення господарської діяльності було дано в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: господарська діяльність – будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару [1]. Наступне (з чинних сьогодні[1]) у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»: господарська діяльність – це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт [3]. Згідно ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [4]. І останнє з прийнятих міститься в Податковому кодексі України: господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами [5].
За таких плюралістичних законодавчих умов важко вимагати від осіб, що застосовують право (як підприємців, так і державних службовців, адвокатів, суддів та ін..) одноманітності та передбачуваності у відповідних діях та рішеннях.
Нажаль не виправдалися (і вже навряд чи в найближчому майбутньому виправдаються) прогнози Г.Л. Знаменського про те, що базове визначення господарської діяльності, яке з’явилося із введенням в дію Господарського кодексу України, зумовить необхідність перегляду тих визначень, які раніше були дані в окремих законодавчих актах [6, с.11].
Не останню роль в тому, що цього не сталося відіграє власне саме визначення господарської діяльності, наведене в ст.3 ГК України. Це визначення, що покликане бути головним (найбільш загальним), сконструйовано так, що воно не тільки не здатне замінити собою інші, а взагалі є майже непридатним до використання.
Справа в тому, що його будова містить в собі логічне коло – одну з елементарних логічних помилок. Так згідно частині першій ст.3 ГК України «Під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання…». В той же час: «Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність …» (частина 1 ст.55 ГК України). Класичне логічне «зачароване коло»! [7, с.51] .
Вбачається взагалі неправильним давати визначення предмету через суб’єкт – визначення діяльності через особу, котра здійснює цю діяльність. Прив’язка суб’єкта до діяльності має носити не характер кваліфікуючої ознаки, а характер вимоги до порядку її, діяльності, здійснення. Господарська діяльність має здійснюватись суб’єктом господарювання і ніким іншим. Будівельна – будівельником, медична – лікарем, юридична – юристом і так далі. В протилежному випадку (в разі визнання суб’єкта кваліфікуючою ознакою предмета), наприклад в разі здійснення будівництва будинку не будівельником, а ким завгодно іншим, вийде, що це не будівельна діяльність (авжеж, відсутня ознака суб’єкта), а якась інша – і тому не потрібна ні ліцензія, ні додержання будівельних норм і правил ні інших вимог, що зазвичай ставляться до будівельної діяльності. Зрозуміло, що то є нонсенс![2]
Отже, за наявності таких логічних недоліків визначення господарської діяльності, наведене в ст.3 ГК України навряд чи можна повноцінно застосовувати на практиці та використовувати для скільки не-будь серйозних наукових умовиводів. Застосування трьох названих інших законодавчих визначень господарської діяльності також проблематичне, оскільки вони розраховані на використання лише в межах предметів регулювання відповідних законів. Відносини з приводу здійснення певних видів господарської діяльності можуть або взагалі не входити в сферу їхньої дії, або ж підпадати одразу під дію відразу трьох вказаних законів (наприклад, відносини з оподаткування ліцензованої господарської діяльності, що здійснюється в зовнішньоекономічних відносинах).
Важко сподіватись на досягнення стабільності в економіці, якщо визначення головного поняття, з якого починається державне регулювання економіки, перебуває у такому стані, що виключає будь-яку послідовність та передбачуваність правозастосування.
В доктрині останнім часом також спостерігається надмірна строкатість в цьому питанні. Складається враження, що головною метою відповідних досліджень є прикрашення визначення поняття господарської діяльності новими ознаками.
Межі даної роботи не дозволяють докладно проаналізувати увесь спектр думок, висловлених з даного приводу в науковій літературі. Відтак слід обмежитись констатацією того, що дві з ознак господарської діяльності носять загальновизнаний характер. Це предмет (зміст) діяльності – виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг та сфера здійснення діяльності – суспільне виробництво. Інші ознаки носять варіативний характер. До таких ознак відносять мету – задоволення потреб інших осіб – споживачів у широкому розумінні; товарний (вартісний) характер результатів діяльності – тобто, передачу вироблених благ іншим особам на платній основі; професійність – здійснення діяльності на професійних засадах; систематичність – певна послідовність дій, котра об’єднує їх в одне ціле; суб’єкт – спеціальний суб’єкт, який повинен зазвичай мати статус суб’єкта господарювання; інтерес – поєднання приватних інтересів виробника та публічних інтересів (суспільства, держави і територіальної громади); майновий характер – зв’язок із господарським використанням майна тощо [9, с.14; 10 с.35; 6, с.12; 11, с. 57; 12 с.16-17].
Таке розмаїття ознак господарської діяльності є наслідком двох вже згадуваних факторів. Перший – це змішування у визначенні поняття, як його конститутивних ознак, так і вимог, які на визначення не впливають, але ставляться до практичної реалізації поняття (спеціальний суб’єкт діяльності, професійний характер діяльності і т.і.). Другий – це порушення логічних правил визначення щодо співмірності визначень: надто вузьке визначення за рахунок включення до нього ознак, які притаманні не всьому явищу, а лише його частині [7, с.50-51]. Так, легко бачити, що ознака «майновий характер» притаманна не усій господарській діяльності, а лише її певній частині, адже цілком можлива господарська діяльність (особливо в сферах виконання робіт, надання послуг), котра носить суто немайновий характер. Те саме стосується ознак «товарний характер», «поєднання приватних інтересів виробника та публічних інтересів (суспільства, держави і територіальної громади)» та ін. Тобто, у цьому разі за межами визначення господарської діяльності залишається частина поняття, позбавлена однієї чи кількох з таких довільно обраних ознак.
Ще один елемент порушення логічних правил визначення – це порушення вимог щодо ясності визначення, а саме визначення невідомого через невідоме. Так, до сьогодні в законі не існує визначення поняття «систематичність», а в науці навпаки підходів до цього питання надто багато. Не існує визначення поняття «поєднання приватних інтересів виробника та публічних інтересів (суспільства, держави і територіальної громади)», а без цього на практичному рівні встановити цей факт непросто, а іноді неможливо.
З урахуванням викладеного слід зупинитись на визначенні поняття господарської діяльності, котре позбавлене названих недоліків – не містить вимог під виглядом ознак, не містить невідомих та є співмірним за рахунок відсутності зайвих деталізуючих ознак. Таким вимогам відповідає визначення господарської діяльності, надане свого часу В.В. Лаптєвим і яке довгий час із незначними модифікаціями використовувалося в науці: господарська діяльність це діяльність котра пов’язана із виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт та наданням послуг, а також із забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами [13, с.24]. Приєднуючись до Г.Л. Знаменського констатуємо, що дане визначення може бути прийняте за основу і станом на даний час [14, с.9]. Закріплення такого простого і лаконічного, але разом з тим повного і точного визначення господарської діяльності в якості єдиного універсального законодавчого визначення цього поняття було б важливим кроком на шляху вдосконалення вітчизняного господарського законодавства, позитивні наслідки якого важко переоцінити.
Список використаних джерел:
Брынцев О.В. К вопросу об определении понятия хозяйственной деятельности.
Статья посвящена проблеме законодательной и теоретической неопределенности понятия хозяйственной деятельности. В работе показано несовершенство существующих определений данного понятия. Результатом исследования стали выводы о необходимости закрепления на законодательном уровне единого универсального определения понятия хозяйственной деятельности.
Ключевые слова: хозяйственная деятельность, субъект хозяйствования, хозяйственное законодательство, определение понятия, квалифицирующие признаки.
Bryntsev O.V. To the question of the definition of economic activity.
The article dedicated the legal and theoretical uncertainty in the concept of economic activity. The work shows the imperfection of the existing definitions of the concept. The result of the research were the findings about the need to fixation at the legislative level, a single universal definition of economic activity.
Keywords: economic activity, a business entity, economic legislation, the definition, qualifying attribute.
[1] Примітка: Друге за хронологією визначення було дано в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. [2] . Втім, цей закон втратив чинність разом із набранням законної сили Податковим кодексом України.
[2] Примітка: Втім подібний нонсенс вже тривалий час існує на практиці. Так з цієї ж причини (логічне коло) у відповідній частині не може бути застосована на практиці стаття 164 КпАП «Порушення порядку провадження господарської діяльності» [8]. Згідно її гіпотези правопорушенням є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання. Разом з тим, згідно частини 1 ст.3 ГК України господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання. Суб’єктами ж господарювання згідно частини 2 ст.55 ГК є лише особи, котрі зареєстровані в установленому законом порядку. Тобто, якщо особа не зареєстрована – вона не суб’єкт господарювання, відповідно, вона не здійснює господарську діяльність, і, як наслідок, – не може бути притягнута до відповідальності за здійснення незаконної господарської діяльності (тобто, без реєстрації).
_03_03.png)
