Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Правове регулювання оплати грошової винагороди
та відшкодування витрат розпоряднику майна у справі про банкрутство
У статті досліджується загальні положення правового статусу розпорядника майна згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Особлива увага приділяється дослідженню правового регулюванню виплати грошової винагороди та відшкодуванню витрат розпоряднику майна в процедурі розпорядження майном боржника.
Ключові слова: процедура розпорядження майном боржника, правовій статус розпорядника майна, арбітражний керуючий, порядок виплати грошової винагороди розпоряднику майна, порядок відшкодування витрат розпоряднику майна.
Правове регулювання інституту банкрута в Україні суттєво змінилося в зв'язку з прийняттям нової редакції Закону України «Про внесенням змін до Закону України: «Про банкрутство»: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) [1], що привело до негайної потреби переосмислити та дослідити за новим законодавством судові процедури банкрутства та правове положення арбітражного керуючого, без якого в більшість випадків неможливо повноцінно виконати, з урахуванням інтересів кредиторів та боржника, провадження у справах про банкрутство. На жаль на цей час залишаються прогалини у правових нормах , що регулюють правовий статус арбітражного керуючого.
Питанням регулювання діяльності учасників провадження судових процедур банкрутства було приділено увагу у своїх наукових працях українські науковці, як: Б. Поляков, В. Джунь, О. Бірюков, Вечірко І.О., проте ці питання було досліджено ними в аспекті загальних засад інституту банкрутства . Тому на сьогодні, в зв'язку з зміною правого статусу арбітражного керуючого (розпорядника майна) в судовій процедурі розпорядження майном, залишається відкритими питання, які пов'язані з оплатою грошової винагороди такому суб'єкту незалежної професійної діяльності та відшкодування його витрат. Завданням цієї статті полягає у дослідженні та визначенні правового регулювання виплати грошової винагороди, відшкодуванню витрат розпоряднику майна, що забезпечує, відповідно до судового рішення господарського суду, здійснення процедури розпорядження майном у справах про банкрутство.
Відповідно до ст. 115 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду, види та розмір якої диференціюється залежно від судової процедури банкрутства.
Ч.1 та ч.2 ст. 115 Закону про банкрутство передбачає, що розпорядник майна виконує повноваження в процедурі розпорядження майном за грошову винагороду, яка визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати, проте загальна сума грошової винагороди розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Отже, у процедурі розпорядження майном боржника розпорядник майна має право на грошову винагороду, яку арбітражний керуючий отримує як оплату своїх послуг за виконання повноважень по забезпеченню здійснення процедури розпорядження майном у відповідності до вимог 22-27 Закону про банкрутство. Причому на відміну від керуючого санацією та ліквідатора, які мають право на основну та додаткову грошову винагороду (ч.З ст. 115 Закону про банкрутство), розпорядник майна має право отримувати лише основну грошову винагороду у розміру від двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень до п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць, що сплачується не на підставі договору, а на основі ухвали господарського суду, яка приймається за наслідками розгляду заяви кредитора або боржника у підготовчому засіданні, та в який господарський суд зобов'язаний призначити розпорядника майна, встановити розмір оплати його послуг та визначити джерела її сплати (ч.9 ст. 16 Закону про банкрутство).
Разом з тим, на нашу думку, оплата послуг арбітражному керуючому, що еквівалентна заробітної плати попереднього керівника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство не є достатньо обґрунтованою, оскільки не дозволяє на достатньому рівні мотивувати розпорядника майна до належного виконання ним своїх обов'язків в зв'язку з тим, що у більшість випадків керівник боржника занизує рівень своєї заробітної плати за бухгалтерським та фінансовим обліком боржника. Тому, на нашу думку, додатково в Законі про банкрутство при визначенні розміру грошової винагороди розпоряднику майна встановити, що при визначенні розміру середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців, його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство необхідно враховувати й статистичні дані з заробітної плати керівників цієї галузі виробництва або надання послуг.
Проведений аналіз джерел оплати послуг розпорядника майна в процедурі розпорядження майном боржника наглядно засвідчує проте, що джерелами оплати послуг розпоряднику майна згідно з ст., ст. 16, 115 Закону про банкрутство може бути:
1) кошти, що вносяться заявником (кредитором або боржником) щомісячно на депозитний рахунок нотаріуса у розмірі, зазначеному в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство;
2) кошти, одержані у результаті господарської діяльності боржника в процедурі розпорядження майном;
3) кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника в процедурі розпорядження майном.
Право вимоги грошової винагороди виникає у арбітражного керуючого виникає в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
Разом з тим, встановивши джерела оплати грошової винагороди розпоряднику майна за виконання ним обов'язків, залишається невирішеним питання щодо порядку відкриття та отримання арбітражним керуючим грошової винагороди через депозитний рахунок нотаріуса, оскільки згідно з п.4 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012р. за № 296/5 [2] передбачено, що разі прийняття у депозит для передачі за належністю грошових сум державними нотаріусами справляється державне мито в розмірі, установленому чинним законодавством, а приватними нотаріусами справляється плата. Проте, у ст.'115 Закону про банкрутство не визначено, хто сплачує нотаріусу державне мито або плату за прийняття у депозит для передачі за належністю щомісячної грошової винагороди арбітражному керуючому? Кредитор або боржник чи розпорядник майна.
Інший порядок отримання грошової винагороди, на нашу думку, визначений у випадках, якщо розпоряднику майна було судом визначено оплату послуг від коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від коштів, що одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника в процедурі розпорядження майном. У цих випадах, розпорядник майна спочатку повинен звітувати на першому засіданні комітету кредиторів про нарахування та необхідність виплати йому грошової винагороди. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату йому грошової винагороди, доводиться кредиторам до відома та погоджується комітетом кредиторів боржника. В подальшому погоджений комітетом кредиторів звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, подається розпорядником майна до господарського суду не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення процедури розпорядження майном боржника, який розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.7 ст. 115 Закону про банкрутство).
Б.М. Поляков зазначає, що арбітражний керуючий є найзалежнійшою особою процедури банкрутства [3]. Особливо це проявляється в Законі про банкрутство при оплаті послуг (грошової винагороди) розпоряднику майна.
Так, вказаний вище перелік правових підстав оплати послуг розпоряднику майна має декілька негативних моментів. По - перше, це залежність розпорядника майна від кредиторів, що вносять авансовий платіж на депозитний рахунок нотаріуса для виплати грошової винагороди розпоряднику майна. Тобто фактично змінюється курс з визначення порядку відновлення платоспроможності боржника за допомогою подальшої оптимальної процедури банкрутства до якомога лише найбільш повнішого задоволення інтересів кредиторів, які сплачують грошову винагороду цьому арбітражному керуючому. По - друге, така сама ситуація складається у разі, коли оплату послуг розпорядника майна сплачує (авансує) боржник, оскільки виникає пряма залежність виплати грошової винагороди такому арбітражному керуючому від здійснення розпорядником майна належного контролю та нагляду за забезпеченням збереження майнових активів боржника.
Цікаво, що грошова винагорода арбітражних керуючих (тимчасового керуючого) у зарубіжному законодавстві є більш диференційованою та складається в залежності від обсягу та складності роботи арбітражного керуючого. Так, за ст. 20.6 Федерального закону Російської федерації розмір винагороди тимчасового керуючого в процедурі нагляду (аналог української процедури розпорядження майном боржника) складається з фіксованої суми, визначеної Законом і суми відсотків. Сума відсотків грошової винагороди визначається, виходячи з балансової вартості активів боржника. Крім того, тимчасовому керуючому зборами кредиторів може бути встановлена додаткова винагорода, яка сплачується за рахунок коштів кредиторів, що прийняли рішення про додаткову винагороду [4]. За законодавством Німеччині винагорода тимчасового керуючого складає четверту частину винагороди конкурсного керуючого, а підставою для розрахунку є конкурсна маса, що підлягає розподілу між кредиторами [5].
Отже, вищевказане визначення та регулювання грошової винагороди у зарубіжному законодавстві більш відповідає інтересам кредиторів, інтересам арбітражному керуючого і сприяє більш ефективному та прозорому здійсненню процедури банкрутства.
Згідно з ч. 4 ст. 115 Закону про банкрутство витрати арбітражного керуючого ( розпорядника майна), пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку та у черговості, що визначена в п.1 ч.І ст. 45 Закону про банкрутство. За цією ж правовою нормою не підлягають відшкодуванню витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна):
а) на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок
неумисних дій або помилки під час виконання останнім повноважень
розпорядника майна;
б) здійснення яких безпосередньо не пов'язано з виконанням ним
повноважень у справі про банкрутство;
в) які перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання ) товарів, робіт, послуг.
Виходячи з положень ч. 5 та 6 ст. 115 Закону про банкрутство джерелами відшкодування витрат розпоряднику майна у в зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків в процедурі є кошти, одержані у результаті господарської діяльності боржника в процедурі розпорядження майном чи кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника в процедурі розпорядження майном або з коштів фонду відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпоряднику майна), який формується комітетом кредиторів та затверджується судом.
За приписами Закону про банкрутство (ч. 7 ст. 115) передбачено, що розпорядник майна звітує перед комітетом кредиторів про здійснення та відшкодування йому витрат на першому засіданні комітету кредиторів або за результатами процедури розпорядження майном боржника. Комітет кредиторів повинен розглянути доведений до відома кредиторів розпорядником майна звіт про відшкодування йому витрат та погодити його. Погоджений комітетом кредиторів звіт про здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном боржника в подальшому подається розпорядником майна до господарського суду на затвердження не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, (ч. 5, ч.7 ст. 115 Закону про банкрутство). Тобто, за Законом про банкрутство послідовно визначено джерела формування та порядок відшкодування витрат розпоряднику майна в процедурі розпорядження майном боржника.
Разом з тим положення ч.1 ст. 45 Закону про банкрутство надають право відшкодувати витрати розпоряднику майна, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів боржника. На нашу думку, ця норма Закону про банкрутство не може розповсюджуватися на повноваження розпорядника майна, оскільки за визначеними повноваженнями цього арбітражного керуючого збереження майнових активів боржника є основними професійними обов'язками розпорядника майна при здійсненні та виконанні процедурі розпорядження майном.
З викладеного випливає, що Закон про банкрутство не в повному обсязі та чітко регулює правове положення розпорядника майна в частині виплати йому грошової винагороди та відшкодуванні витрат. Така правова невизначеність веде до неправильного застосування положень Закону про банкрутство на практиці, в результаті чого це може приводити до можливості зловживань як з боку арбітражного керуючого так і з боку осіб, які повинні оплачувати розпоряднику майна його послуги (грошову винагороду) та створює додаткові підстави, що унеможливлюють у достатньо повному рівні виконувати обов'язки розпорядником майна у справі про банкрутство.
Резюмуючи вищевказане з метою удосконалення оплати грошової винагороди та відшкодування витрат розпоряднику майна у справі про банкрутство необхідно:
По-перше, оплата грошової винагороди розпоряднику майна має бути більш диференційованою в залежності від обсягу, складності роботи арбітражного керуючого, виду суб'єктів підприємницької діяльності, (містоутворюючі суб'єкти господарювання, особливо небезпечні суб'єкти господарювання, професійні учасники ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування тощо).
По - друге, оплата грошової винагороди та відшкодування витрат розпоряднику майна необхідно визначити, виходячи з балансової вартості активів боржника або за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника чи за рахунок грошових коштів кредиторів, у сумі, яка погоджена комітетом кредиторів.
Зазначене буде відповідати інтересам кредиторів, боржника, арбітражному керуючого і сприятиме більш ефективному та прозорому здійсненню процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутства.
Список використаних джерел
Правовое регулирование оплаты денежного вознаграждения и возмещения затрат распорядителю имуществом должника в деле о банкротстве
В статье исследуются общие положения правого статуса распорядителя имуществом согласно Закону Украины « О восстановлении платежеспособности должника или признания его банкротом». Особое внимание уделяется исследованию правового регулирования выплаты денежного вознаграждения и возмещению расходов распорядителю имуществом должника.
Ключевые слова: процедура распоряжения имуществом должника, правовой статус распорядителя имущества должника, арбитражный управляющий, порядок выплати денежного вознаграждения распорядителю имуществом должника, порядок возмещения расходов распорядителю имуществом должника.
Minkovskiy S. V. Legal regulation of payment of remuneration and reimbursement of expenses of the debtor's property deposition procedure.
The article deals with the general provisions of the legal status of a manager of property under the Law of Ukraine "On restoring the debtor's solvency or bankruptcy". Particular attention is paid to the study of the legal regulation of the payment of monetary compensation and reimbursement of expenses of the manager of debtor's property in all judicial bankruptcy procedures.
Key words: debtor's property deposition procedure, legal status of the debtor's property manager, arbitration manager, regulation of the payment of monetary compensation expenses of the manager of debtor's property, regulation of the payment of reimbursement of expenses of the manager of debtor's property
_03_03.png)
